неділя, 30 грудня 2012 р.

Київські митники привітали малечу Потіївського інтернату зі святом Святого Миколая та новорічними святами.

25 грудня 2012 | Київська регіональна митниця


Кожен візит до вихованців Потіївської спеціальної школи-інтернату що на Житомирщині для столичних митників радісний і болючий водночас. Вихованці всіх інтернатів потребують допомоги та тепла, а цього інтернату – особливо. Саме він став домівкою та рідним домом для 109 дітей з дитячим церебральним паралічем та найрізноманітнішими фізичними вадами. І прикро, що лише 21 дитина справжня сирота, а решту горе-батьки віддали в інтернат власноруч.

Попри всі свої життєві негаразди дітлахи по-справжньому щирі та чесні. Теплом та посмішками зустріли своїх опікунів, чемні та привітні вони раділи кожній хвилині, яка завдяки митникам приємно виділялась на фоні їх буднів.

Солодощі та подарунки від співробітників митниці стали приємним доповненням свята, на яке вони чекали та до якого готувались заздалегідь. Новорічною виставою, віршами та піснями у власному виконанні віддячили вони своїм шефам. А ще приємно здивували своїми спортивними досягненнями. Виявилось, що захоплення дітей армрестлінгом дозволило дівчинці, яка пересувається на інвалідному візку стати призером змагань міжнародного рівня. І таких вагомих досягнень у вихованців багато.

А ще вони творять дива. Виготовлені дітьми панно за допомогою паперопластики можуть стати прикрасою будь-якої оселі. Кожен дитячий витвір дихає любов‘ю та теплом, а акуратність робіт говорить за старанність та бажання творити прекрасне.

«Сподіваюсь, що Ваша доля в найближчому майбутьому стане щасливішою, а Київська регіональна митниця зробить все від неї залежне задля досягнення цього», - завершив своє спілкування з дітьми заступник начальника Київської регіональної митниці Максим Алексєєв.

понеділок, 12 листопада 2012 р.

питання голові районної ради - Тужику Василю Анатолійовичу.

 Чи правда, що ви примусили потіїського сільського голову продати вашій дружині за безцінь приміщення комунальної аптеки?

- Це чергова нісенітниця, або «брехня». Потіївський сільський голова ніякого відношення до приміщення комунальної аптеки не мав і не має.

Аптека належить до комунальної власності територіальних громад сіл, селища, міста району, рішенням сесії районної ради приміщення Потіївської аптеки передано Радомишльській аптеці № 35, яка в свою чергу заключила договір на оренду приміщення з «Ощадбанком», який відкрив свій філіал в с.Потіївка, для зручності обслуговування, перш за все, жителів Потіївського району.

http://www.radomyshl.com/news/1390-dalog-z-tuzhikom-va-vdpovd-na-vash-pitannya.html

Потіївка відьмацьке село...На Чуднівщині та Коростенщині збереглися відьмацькі села

Найсильніші відьми традиційно жили на Поліссі, переконують дослідники окультизму. Поліські відьми відрізнялись від інших зовнішністю – вони мали карі очі, майже чорні і довге темне волосся.

У 14 столітті усіх відьом почали селити у спеціальні села, аби вони не жили з іншими людьми і не псували їм життя. На Поліссі таких сіл було біля сорока, і тільки кілька з них збереглися на Житомирщині.

З часом люди почали забувати, що у виселених села жили відьми, і підселювались до них. Або ж самі відьми тихенько розбрідались по іншим селам. Тому класичного відьмацького села на Житомирщині немає, але лишились села, де колись було багато відьом.

Утім, люди не дуже люблять говорити про те, що їхні села свого часу були відьмацькими. Одне із них досі існує в Чуднівському районів, два – у Радомишльському (одне із цих сіл – Потіївка) і одне – на півночі області, ймовірно у районі Грем’ячого.

«У нашому селі було багато відьом. Ми їх усіх знали, віталися, і намагались не гнівити. Але були і відьми, і просто жінки, що молитвами болячки відганяють, - розповідає 75-річна Домініка з Чуднівщини. – У відьми завжди сир був смачний, очі чорні як смола, і вони жили на краю села».

Поліські відьми могли перевертатись у тварин або у жаб. І тільки відьми із заходу Полісся могли перетворюватись на неживі предмети.

«Одного разу я побачила, як від корови вицибнула здоровенна жаба. Злякалась і вдарила її по лапам. Наступного дня прийшла сусідка, яку всі називали відьмачою, руки перебиті… Каже, що драбина на руки впала. А я ж то знаю, що то вона у вигляді жаби хотіла молоко в корови вкрасти…», - каже Домініка.

Відьмам на Поліссі, за народними уявленнями, не можна дивитися в очі чи уважно їх слухати. Людину, яка має «вилупаті» очі, опущені низько брови, дивиться ніби спідлоба, могли вважати за ту, що врочить

На Поліссі на відміну від інших регіонів, відьма була повноправним членом церковної громади села: вона могла вільно відвідувати церкву. Відьма могла безперешкодно пересуватися селом і заходити в обійстя та домівки, якщо лише господарі не вдавались до певних запобіжних заходів.

Також на Поліссі відьма не може вмерти, поки не розберуть стелю у будинку, або поки її не накриють телячою шкурою.

Люди також вірили, що після смерті відьма приходить у свій дім. Тому щоб не дозволити їй це робити, на Поліссі відьму ховають лицем донизу.

Одне із найпоширеніших проклять поліських відьом – це коли вони починали кидати під ноги молодятам землю із цвинтаря. Після цього на шлюбі можна було ставити хрест. До речі, ніхто окрім поліських відьом і не міг зняти цього прокляття із молодих.

У місті Житомирі, якщо вірити розповідям людей, досі живуть відьми.

Найбільше – на Мальованці.
http://www.1.zt.ua/themes/rizne/na-chudnivshchini-ta-korostenshchini-zbereglisya-vidmatski-sela.html

неділя, 16 вересня 2012 р.

Потіївка на польській мапі 1930 року


Потіївська школа-інтернат змагалася на КВК

Колективи Довбиської та Потіївської шкіл-інтернатів Радомишльського району змагалися на веселіших та кмітливіших. Свято відбулося у приміщенні актової зали Потіївської спеціалізованої-школи. КвК – це одне з улюблених свят вчителів та вихованців Потіївської школи – інтернату, адже сміх не лише покращує їм настрій, а й здоров`я. Разом із дітьми сміявся над жартами команд-учасників і депутат обласної ради Володимир Пехов.

На свято він,приїхав, як завжди, з подарунками. Окрім предметів побуту та солодощів потіївці раділи головному – столам для армреслінгу.
За словами депутата, таку річ не так то й просто дістати , але ці спортивні та цілеспрямовані діти заслуговують на неї.
Після КВК діти показали Володимиру Пехову майстер-клас із армреслінгу, поділились планами на майбутнє : 15 березня відбудуться обласні змагання з цього виду, та вони не сумніваються у перемозі, адже тепер їм є на чому тренуватися.


http://radomyshl.com/news/876-potyivska-shkola-nternat-zmagalasya-na-kvk.html

середа, 5 вересня 2012 р.

«Колос» (с.Потіївка) - на Кубку чемпіонів Житомирської області з футболу



11 серпня відбулись перші матчі розіграшу Кубку Житомирської області.

Більшість матчів проходила у цікавій, безкомпромісній боротьбі і визначити команди, які пройдуть до наступного етапу турніру, дуже складно.

Результати перших матчів 1/8 фіналу:

«Куліші» (с. Куліші, Ємільч. р-н) – «Танкіст» (смт Новогуйвинське, Житомир. р-н) 2:2

«Моноліт» (с. Горщик, Коростенський р-н) – «Путиловичі» (Лугинський р-н) 3:3

«Случ» (смт Любар) – «Миропіль» (Романівський р-н) 3:1

«Пулини» (смт Червоноармійськ) – «Луч» (Овручський р-н) 2:1

«Новоселиця» (Попільнянький р-н) – «Колос» (с. Потіївка, Радомишльський р-н) 2:0

«Статус» (смт Ружин) – «Червоне» (смт Червоне, Андрушівський р-н) 3:0

«Руден» (смт Черняхів) – «Оріон» (смт Нова Борова, Володар-Волинський р-н) 4:1

«Рея» (с. Рея, Бердичівський район) – «Здвиж» (Брусилівський р-н) 3:0

Матчі-відповіді відбудуться 18 серпня о 16:00.



Прес-служба Житомирської районної федерації футболу

неділя, 5 серпня 2012 р.

Ромашку зібрали — беремось за чебрець!

На заготівлі лікарських рослин за сезон люди заробляють по кілька десятків тисяч гривень

У літню пору чимало людей шукають сезонний підробіток. А дехто професійно займається такими роботами з року в рік, як-от заготівельники лікарських рослин.

Сергій Олішевський — заготівельник зроду-віку. Чоловік живе в селі Потіївка на Житомирщині та збирає лікарські трави майже три десятиліття. “Ця справа в нашого роду основна, — признається він. — Ще мій батько й дід збирали цілющі трави. Я працюю цілий рік, адже одні рослини слід заготовляти взимку, інші — навесні, ще якісь — влітку та восени”.

Дехто із заготівельників використовує в роботі й власні технічні “ноу-хау”. Павло Кириченко зі Старокостянтинова щойно закінчив збирати цвіт ромашки. Чоловік сіє цю невибагливу квіточку на плантації площею два гектари. Збирає не вручну, а за допомогою тракторця. “Можна збирати й за допомогою спеціального комбайна, але він дуже дорогий, понад 40 тисяч євро, — каже Павло Лукич. — Тож я переобладнав маленький трактор з переднім кузовом, начепив ззаду спеціальні ножі з барабанами. Трактор їде заднім ходом і зрізує квіти ромашки. За 5—6 годин обробляє гектар. А один мій колега переробив під ромашкозбиральний “комбайн”... звичайний велосипед!”

Зібрану сировину поліські заготівельники здають на підприємство. “Існують й спільні для всіх правила, — говорить інженер відділу заготівлі Олександр Матусевич. — По-перше, сировина має бути ідеально висушена. По-друге, чиста, нерадіоактивна — для цього кожна партія проходить у нас радіологічний контроль”.

Ціни на суху сировину на фабриці також різняться. За кілограм зданого звіробою тут платять 12 гривень, кропиви — 14, трави чебрецю — 16. Значно вигідніше заготовляти ромашку та мати-й-мачуху — кіло сухої трави коштує, відповідно, 30 та 33 гривні. Заготівельники здають сировину великими партіями, вага якої іноді обчислюється не кілограмами, а центнерами, подекуди — навіть тоннами.

Робота заготівельника — нелегка, та лише за літній сезон дехто заробляє на травах кілька десятків тисяч гривень.

http://www.volfoto.inf.ua/pagesi/istomist/statti/2012rik/dm120712/t120717/chebrets.htm

Танк не знайшли, а людина загинула

Осінню 2010 року у пошуках німецького танку «Тигр» у селі Дубовик нашого району велися інтенсивні розкопки. Була пошкоджена дорога до села та вирито величезний глибокий котлован, який згодом заповнився водою.

Панцирника не знайшли, а котлован засипати забули. І ось відлуння тих подій стало трагічним для 34 –річного чоловіка з села Потіївка.

У спекотні вихідні дні цього тижня купаючись спільно з друзями у прохолодній воді котловану бідолага втопився.

http://www.radomyshl.com/news/1152-tank-ne-znayshli-a-lyudina-zaginula.html

пʼятниця, 29 червня 2012 р.

четвер, 28 червня 2012 р.

Хлопчик, який отримав 75% опіків тіла, помер у лікарні Житомира

Два з половиною місяці житомирські лікарі боролися за життя дев'ятирічного хлопчика, більша частина тіла якого була вражена глибокими опіками. У п'ятницю дитина померла в опіковому центрі Житомира. Про це кореспондентові УКРІНФОРМу повідомила заступник начальника служби у справах дітей облдержадміністрації Олена Саківська. "Мені сьогодні зателефонували з опікового центру і повідомили, що померла дитина, Свінцицький Артем, дев'яти років. Раніше ми вже так раділи за нього, бо лікарі казали, що він помалу йде на поправку, але, на жаль, відмовили легені", - зазначила Саківська. За словами завідуючого реанімаційним відділенням опікового центру Іллі Недашківського, який забирав дитину на "швидікй" з дому, у Артема не було жодного шансу на життя - пошкоджені тулуб, спина, живіт, верхні кінцівки та дихальні шляхи. Комбінована травма та опік дихальних шляхів ускладнювали перебіг опікової хвороби. Видалити пошкоджені тканини тіла та зробити пересадку шкіри за один раз було неможливо, тому за два з половиною хлопчик переніс 12 складних операцій. За яких обставин сталася трагедія, досі залишається невідомим і незрозумілим. "Ніхто не знає. Я забирав цю дитину з дому в селі Потіївка Радомишльського району і скласти анамнез було тяжко: мама говорить, що він обпікся, граючись феєрверками біля вогнища, а сусіди і родичі - інше. Сам хлопчик ні на той момент, ні під час лікування абсолютно нічого не коментував, бо постійно перебував на штучній вентиляції легень, тому мовний контакт був недоступний. Тобто обставини травми до цього часу невідомі", - зауважив Недашківський. Він також розповів, що мати хлопчика розведена - за увесь період лікування дитини (з 8 квітня) була в центрі лише тричі. Батько Артема працює на будівництві у Києві. "Чоловік принаймні перший місяць ще дзвонив, у чомусь намагався допомогти, а мама жодної участі в лікуванні дитини не брала взагалі. Більше всього приділив увагу та опікувався дитиною Олександр Дмитрович - чоловік її двоюрідної сестри... Якби не ця людина, навряд чи можна було б так довго лікувати хлопчика - на лікування йшло близько 1000 грн на добу", - каже лікар.

четвер, 31 травня 2012 р.

Потіївський будинок дитячої творчості під загрозою закриття

Потіївський будинок дитячої творчості є установою Потіївської сільської ради. А отже, виплати на заробітну плату працівникам Будинку дитячої творчості надходять з бюджету сільської ради. В бюджеті сільради грошей немає. Надходження від податків мізерні. Погіршило ситуацію прийняття Податкового кодексу України, яким скасовані окремі види місцевих податків. На 2012 рік сільрада затвердила бюджет, яким передбачена зарплата трьом працівникам БДТ тільки на січень-лютий. Не вистачає 106 тис. 872 грн. Вихованці трьох гуртків цього закладу "Умілі руки", вокальний та хореографічний гуртки віком від 6 до 18 років (всього 225 дітей) є переможцями всеукраїнських, обласних і районних фестивалів. "Чи будуть виділені кошти з районного бюджету невідомо", - говорить депутат райради від партії ВО "Батьківщина", мешканка с.Потіївка Наталія Бадюк. - "Все залежить від виконання бюджету та розуміння цієї проблеми з боку районної ради та райдержадміністрації".

Врятуймо дитину разом! Хлопчик з Потіївки отримав 55% опіків тіла

В ніч з 7-го на 8-ме квітня на католицький Великдень сталася трагедія для життя хлопчика з села Потіївка Радомишльського району, близько другої ночі. Хлопчик вечері сходив до костелу, відбув Службу Божу, і після цього повернувся додому. Прийшовши додому він ліг спати. Проте через деякий час його прийшла забрала мати до вогнища, яке було розведене у подвір’ї. Мати хлопчика вже була в стадії алкогольного сп’яніння. Біля вогнища була і ще одна жінка, яка вже заснула після перехиленої чарки. Через декілька хвилин п’яна мати пішла до будинку, забувши про свого сина Артема, і не забравши його до будинку. Близько 2-ої години ночі сусіди почули крик. Хлопчик Артем весь горів вогнем, і просив про допомогу. Весь одяг потерпілого обгорів. Обгоріло і його тіло. Наразі хлопчик знаходиться в опіковому центрі ім.. Горбачевського. Стан потерпілого важкий. Обпечене тіло на 55%, все інше глибокі рани. Прогорів хлопчик до легень, і також у двох місцях прогорів шлунок. Йому підключили апарати для штучного дихання та для нирок. За порятунок хлопчика бореться депутат Лукашенко Олександр Дмитрович, який забезпечує всіма медичними препаратами, що необхідні для порятунку, адже аби підтримувати життєві функції потерпілого необхідно кожні 2-3 дні 1500 грн. Наразі прийшла допомога із обласної лікарні, де було зібрано близько 1400 грн на лікування. Також Житомирські студенти педагогічного університету почали здавати кров, аби врятувати життя. Допомагають також не тільки житомиряни, а й львів’яни звідки було перераховано 3000 грн. Життя хлопчика тримається на волосині. Перерахувати кошти можна за такими реквізитами: МФО 311647 ЗКПО 09311380 Р/р 2909993800900 Малинське ТВБВ АТ „Ощадбанк” 10005/038 Призначення: благодійна допомога Р/р 26209000391395

середа, 2 травня 2012 р.

Потіївський район у фотодокументах

Інтернат для дітей трудівників колгоспу ім. С. Будьонного, с. Чайківка Потіївського району Київської області, 1930–1934 рр.
Мітинг із нагоди створення першої в Україні комуни ім. В. Леніна, с. Янівка Потіївського району Житомирської округи, 1929 р.

субота, 28 квітня 2012 р.

На Пасху обікрали церкву.



Церковну касу в селі Потіївка Радомишльського району обікрали напередодні свята Пасхи.

Компанія із кількох людей завітала до будинку казначея церкви, прикриваючись тим, що хочуть купити щось до свята. Втім, поки одна жінка розмовляла із казначейкою, інша – зайшла у хату та винесла усю церковну касу.

Після того, як компанія, нічого не скупивши, поїхала, казначей виявила, що церковна каса, яку вона, здавалося б, надійно заховала, зникла. Жінка терміново зателефонувала до настоятеля Свято-Покровського храму села Потіївка протоієрея Василія і повідомила про крадіжку.

Дуже швидко підозрюваний автомобіль «Опель» зі всіма його пасажирами був зупинений.

Вони були доставлені до Малинського міськвідділу міліції, куди прибули також протоієрей Василій, церковний казначей Марія та працівники слідчо-оперативної групи Радомишльського райвідділу, на території якого був скоєний злочин.

Міліція вилучила у них церковну касу.

неділя, 22 квітня 2012 р.

Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. 1973



ПОТІЇВКА — село, центр сільської Ради, роз­ташоване за 25 км від райцентру, за 30 км від залізничної станції Малин, на автошляху Ма­лин- Житомир. Дворів - 610. Населення -2075 чоловік. Сільраді підпорядковане с. Моделів.
На території Потіївки розміщений хмелерад­госп «Прогрес», за яким закріплено 2937 га сільосподарських угідь, у т. ч. 1646 га орної землі За трудові досягнення 92 чоловіка наго­роджено орденами й медалями, в т. ч. свинарку Є.М. Тивоненко - орденом Трудового Червоно­го Прапора. Діють також відділення районного об'єднання «Сільгосптехніки», «Міжколгоспбуд».
Є середня школа, де 22 вчителі навчають 388 учнів, середня спец­школа-інтернат, у якій 50 учителів і виховате­лів навчають 260 дітей, будинок культури па 300 місць, кінотеатр, біб­ліотека з книжковим фондом 12,5 тис. томів, лікарня на 75 ліжок, дитясла і садок, відді­лення зв'язку.
Партійна організація (створена 1923 року) на­лічує 87 комуністів, комсомольська (створе­на 1924 року) — 255 чле­нів ВЛКСМ.
Перша писемна згад­ка про Потіївку датує­ться 1651 роком.
Радянську владу вста­новлено в січні 1918 ро­ку. З листопада 1923 по лютий 1959 року село було районним цент­ром.
За тимчасової німецько-фашистської окупа­ції 31 потієвець бився в партизанських загонах К. В. Дружинського «Смерть фашизму!» № 1 і № 2. З січня 1942 року діяв Потіївський підпіль­ний райком КП(б)У, який очолював 1. Ф. Бугай­ченко. Через рік гестапівці заарештували його і живим закопали в землю. В день 20-річчя пере­моги над гітлерівськими загарбниками І. Ф. Бу­гайченку посмертно присвоєно звання Героя Ра­дянського Союзу. Під час Великої Вітчизняної війни на фронтах проти німецько-фашистських окупантів билося 246 жителів села. За виявлений героїзм 208 з них нагороджено орденами й меда­лями. 115 чоловік загинуло смертю хоробрих. 1960 року на честь загиблих воїнів-визволителів вста­новлено пам'ятник, 1966 року відкрито пам'ятник І. Ф. Бугайченку. 1957 року споруджено пам'ят­ник В. І. Леніну.

понеділок, 9 квітня 2012 р.

Денисенко Володимир Миколайович



Пpацює

першим заступником Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Громадянство

13.11.1991

Число, місяць і рік народження

07 жовтня 1956 року

Місце народження

Україна‚ с. Потіївка (Нова Громада) Радомишльського району Житомирської області

Освіта

вища‚ у 1983 році Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка‚ правознавство (юрист)

Науковий ступінь, вчене звання

не має

Володіння мовами

українською‚ російською – вільно; французькою – читає і перекладає зі словником

Нагоpоди, почесні звання

Почесне звання "Заслужений юрист України" (05.2000р.); Почесна грамота Кабінету Міністрів України (06.2003р.)

Прийняття Присяги державного службовця

12.09.1996

Ранг державного службовця

сьомий (26.09.2002)

Загальний стаж роботи

36 р. 07 м.

Стаж державної служби

28 р. 04 м. (станом на 06.06.2011)

Депутат ради



Стягнення



Т р у д о в а д і я л ь н і с т ь

11.1974 – 11.1976

служба у Збройних Силах

01.1977 – 06.1977

шліфувальник деревообробного об’єднання ”Житомирдерев”; м. Житомир

06.1977 – 02.1980

шліфувальник Київського авіаційного виробничого об’єднання

02.1980 – 06.1983

секретар комсомольської організації групи цехів Київського авіаційного об’єднання

06.1983 – 07.1987

помічник прокурора’ старший помічник прокурора Ленінградського району м. Києва

07.1987 – 07.1991

інструктор’ завідуючий відділом Ленінградського райкому Компартії України м. Києва

07.1991 – 04.1992

керуючий справами виконкому Ленінградської районної Ради народних депутатів м. Києва

04.1992 – 06.1992

секретар Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва

06.1992 – 09.1996

заступник начальника квартирного управління Київської міської державної адміністрації

06.1996 – 08.2002

заступник начальника Головного управління – начальник управління з питань житлової політики Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації

08.2002 – 10.2010

перший заступник начальника Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

з 10.2010 до цього часу

начальник Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

субота, 24 березня 2012 р.

Партизану Великої Вітчизняної Віктору Прохорчуку – 80

Краще не скажеш. Мається на увазі, що цих людей ніхто не примушував, не зобов’язував. Вони брали в руки зброю за покликом душі, за велінням серця. Опинившись у полоні фашистів, багато наших земляків тікали до місцевих патріотів і ставали не лише бійцями руху опору, а й організаторами боротьби проти окупантів. Так вчинили лейтенант Василь Порик у Франції, рядовий Федір Полєтаєв в Італії і багато інших.

У страшні роки війни разом із дорослими бралися за зброю підлітки і діти. За покликом юних сердець ставали підривниками, розвідниками, зв’язковими підпільних організацій і партизанських загонів. Віктор Прохорчук був саме таким юним месником.

Народився Віктор 21 вересня 1931 року у хліборобській сім’ї села Моделів Потіївського району на Житомирщині. Батько Софрон Устинович був на фронті. Віктор став опорою для матері.

Ще до початку наступальної операції за визволення столиці України пар¬тизани 1-ї Української партизанської дивізії активізували свою діяльність на землях Житомирської, Київської та інших областей. Не обійшла війна і Потіївський район.

12-річний Віктор часто допомагав своєму сусідові – однорукому інвалідові громадянської війни – дядькові Василю розповсюджувати листівки: вночі він підкидав їх до кожного сільського двору, клеїв на стінах будівель, парканах. Ця діяльність Віктора стала системою, тому дядько Василь дедалі частіше нагадував йому про обережність, навчав конспірації.

Одного жовтневого дня 1943 року Віктор разом зі своїм наставником пішов на потіївський базар, допомагаючи йому нести мішок. Віктор не знав, що в мішку між пучками цибулі, редьки та кропу були листівки, отримані дядьком від партизанів. Він здогадався лише тоді, коли до проданого товару сусід додавав невеликий стос папірців.

Додому поверталися поодинці, і раптом уже в центрі містечка Віктор побачив групу молодих людей із червоними стрічками на кашкетах та автоматами в руках. Вони намагалися повалити телеграфні стовпи.

– Потрібна пилка, – звернувся до Віктора один з партизанів.

Хлопець побіг на обійстя дворічного брата дядька Василя і за кілька хвилин разом із партизанами підпиляв стовп, потім – ще два. Обрізали дроти, що з'єднували районний центр із Житомиром.

Не маючи телеграфного зв'язку, німецький гарнізон Потіївки не зміг своєчасно викликати підмогу з обласного центру і був розгромлений партизанським загоном. Німецький гарнізон, мабуть, добряче волав про допомогу, бо з'явилися два лі¬таки, які скинули бомби і обстріляли кожну хату, кожен кущ. Тут і отримав Віктор тяжке поранення в голову і контузію. Осколок фашистської бомби «сидів» у голові Віктора Софроновича понад 60 років. Видалили його київські лікарі-спеціалісти.

Про ці дії потіївських партизанів і підпільників писала газета «Червоне Полісся» – друкований орган Житомирського підпільного обкому Компартії.

По війні Віктор Прохорчук закінчив Малинський будівельний технікум, працював майстром на будівельних майданчиках Володимирської, Житомирської і Вінницької областей. Нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня, медаллю «60 років визволення України від німецько-фашистських загарбників» та знаком «Партизан України».

Віктор Софронович багато років плідно працює у Вінницькій міській раді об'єднання інвалідів Великої Вітчизняної війни і Збройних сил, де очолює спонсорську комісію.

З нагоди 80-річчя від дня народження та Дня партизанської слави співробітники, численні друзі щиро вітають шановного Віктора Софроновича і бажають міцного здоров'я, активного довголіття і добробуту. Щастя вам у земному бутті.
Іван Гудожник

субота, 3 березня 2012 р.

Подаруйте комп'ютер Дівчині-Інваліду з Потіївки

У мене ДЦП важкої форми, далі свого двору виїхати на візку не можу. Інтернет єдиний спосіб спілкування. Але зламався комп'ютер. Подаруйте комп. або ноутбук, щоб він працював. Сама я нічого не розумію в техніці. Леся 096335 98 16

http://prodam.zhitomir.slando.com.ua/zhitomir/podarite-kompyuter-devushke-invalidu_P_62681413.html

вівторок, 21 лютого 2012 р.

Припинено діяльність Аптеки №33 у селі Потіївка

Припинено діяльність Аптеки №33 у селі Потіївка рішенням районної ради 23 грудня 2011 року тимчасово. Причин тому декілька.

Основною є звільнення з посади завідуючої аптекою та відсутність працівників з відповідною кваліфікацією, що унеможливлює їй заміну.. Разом з тим заклад не пережив конкуренції з боку приватних аптек, яких на території Потіївської сільської ради налічуються три. У приватників ціни на ліки на порядок нижчі, а податки на відміну від комунального закладу вони платять у декілька разів менші.

То ж на забезпечення ліками територіальної громади таке рішення не позначиться. Проте, на жаль, ще одне підприємство, яке належало до спільної власності територіальної районної громади не вистояло без дотаційних.

http://radomyshl.com/news/784-pripineno-dyalnst-apteki-33-u-sel-potyivka.html

неділя, 12 лютого 2012 р.

Німецькі колонії Потіївської волості

Жадьковская (Жадени-Труба, Труба-Жадани, Викторовка) [Е.] – Радомысльский у., Потиевская в. – 132 (1896), 158 (1900).

Людвигсдорф (Ludwigsdorf; Людвиковка, Мороговская) [Е.] – Радомысльский у., Потиевская в. – 69 (1896), 195 (1900).

Марильчин (Большой Марильчин, Малый Марильчин) [Е.] – Радомысльский у., Потиевская в. – 240, 58 (1900).

Романдорф (Romandorf; Романовка, Долива, Хорочин) [Е.] – Радомысльский у., Потиевская в. – 65 (1885), 179 (1896), 206 (1900), 370 (1904).

Рублянка (Рубанка) [Е.] – Радомысльский у., Потиевская в.

Филонсдорф (Philonsdorf; Филоновка, Филипповка, Глухов) [Е.] – Радомысльский у., Потиевская в. – 98 (1896), 117 (1900), 148 (1904).

пʼятниця, 10 лютого 2012 р.

Перепис 1897 року в Потіївці

Чисельність мешканців - 1267 осіб (чоловіків - 651, жінок - 616). З них православних - 1186 осіб.

З книги "Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г."

середа, 1 лютого 2012 р.

Пожежа в Потіївці

29 січня о 22:15 у селі Потіївка Радомишльського району, що на Житомирщині, сталася пожежа. Горів приватний двохповерховий житловий будинок. Пожежу локалізовано о 00:20 – 29 січня та ліквідовано о 10:05 – 30 січня.

30 січня, о 08:45 на місці пожежі виявлено тіло 38-річної власниці оселі, а трохи згодом, о 09:43, труп її 9-річного сина. Вогнем повністю знищено покрівлю та перекриття, частково пошкоджено стіни. На даний час причина виникнення пожежі встановлюється фахівцями. На гасіння залучалось одне відділення рятувальників МНС з місцевої пожежної частини.

На місці події працює оперативна група Радомишльського РВ УМНС України в Житомирській області та слідчо-оперативна група РВ УМВС.

http://merkury.com.ua/regioni/2807-na-zhitomirschin-u-vogn-zaginuli-mati-ta-sin.html

вівторок, 31 січня 2012 р.

Пошук людини. Допоможіть її знайти

Моя бабушка уже многие годы хочет узнать судьбу своего отца Лукашенко Ивана (приблизительно 1908-1913 года рождения), который родился в с. Потиевка, тогда Киевская обл., сейчас Житомирская обл. В феврале 1942 года его забрали немцы в Житомирскую тюрьму. До этого он работал председателем колхоза в с. Облитки. Также в месте с ним туда забрали и Рыпика Петра Николаевича (приблизительно 1909 года рождения), который работал директором школы в этом селе. Очень большая просьба найти информацию о дальнейшей судьбе Лукашенко Ивана Логвиновича и Рыпика Петра Николаевича. Либо место их захоронения.
http://poisk.vid.ru/?p=10&id=1897321

середа, 4 січня 2012 р.

ПОТІЇВКА перелік партизанів

Пинкевич Иван Венидиктович, 13.11.1908 г. р. Житомирская область, Потиевка. Лейтенант. Погиб в плену.

ГРИЦАЙ М. Я., Призван в 1941 г. Младший Лейтенант. Погиб 07.12.1943 г. Похоронен в с. Потиевка Радомышльского района Житомирской области.

Абовян Баган, Армения, Иджеванский район, с. Коти. Отряд им. Микояна,Армянский, 15.09.1943 г.-18.09.1943 г. Убит при взятии с. Потиевка. Похоронен в с. Потиевка, Житомирская обл.,

Бондарь Владимир Михайлович, 1926 г., Житомирская обл., с. Потиевка. Отряд Смерть фашизму-2, 15 октября 1943 г.-20 декабря 1943 г. Выбыл в связи с расформированием отряда.

Гоп Василий Артамонович, 1922 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 13 сентября 1943 г.- 30 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Гоп Федор Маркович, 1923 г., Житомирская обл., г. Потиевка, Отряд Смерть фашизму-2, 19 августа 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Гресь Василий Евтухович, 1914 г., Житомирская обл., Потиевский район, с. Моделев. Отряд Смерть фашизму, 25 марта 1943 г. убит . Похоронен в с. Потиевка Житомирской обл.

Гресь Дмитрий Иванович, 1896 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 19 июля 1943 г.- март 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Денисенко Василий Иванович, 1924 г., Житомирская область, Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 15 сентября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Денисенко Дмитрий Трофимович, 1914 г., Житомирская обл., Потиевка. Отряд Смерть фашизму-2, 27 сентября 1943 г.- 15 декабря 1943 г. Выбыл в связи с расформированием отряда.

Денисенко Ольга Ивановна, 1920 г., Житомирская обл., Потиевка. Отряд Армянский, 16 сентября 1943 г.- 30 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Довгий /Долгий/ Андрей Григорьевич, 1925 г., Житомирская обл., с.Потиевка. Отряд Армянский, 27 сентября 1943 г.- 27 февраля 1944 г. Убит в фольварке Нароль Люблинского воеводства, Польша.

Долгий Сергей Григорьевич, 1910 г., Житомирская обл., с. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 15 сентября 1943 г.- 30 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Игнатенко Василий Кузьмич, 1912 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 8 сентября 1943 г.- 3 марта 1944 г. Пропал без вести.

Игнатенко Петр Кузьмич, 1923 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 13 сентября 1943 г.- 30 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения. По данным ОБД «Мемориал»: призван Потиевским РВК. Пропал без вести 1 января 1946 г.

Йосипчук Николай Васильевич, 1910 г., Житомирская обл., Потиевский район, с. Будиловка. Отряд Смерть фашизму, связной. Убит 25 марта 1943 г. Похоронен в с. Потиевка.

Ковальчук Николай Савич, 1904 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму-2, 17 августа 1943 г.- 10 октября 1943 г. Убит, с. Будиловка, Радомышльского района Житомирской обл. Похоронен в с. Потиевка Житомирской обл.

Костишенко Екатерина Максимовна, 1921 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Армянский, 16 сентября 1943 г.- 25 января 1944 г. Выбыла в связи с расформированием отряда.

Костюченко Василий, 1908 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму-2, 15 сентября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Костюченко Василий Иванович, 1923 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму. По данным ОБД «Мемориал»: партизан, убит /пропал без вести/1 сентября 1944 г.

Костюченко Иван Максимович, 1923 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Из полиции. Отряд им. Хрущева, 20 сентября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыла в связи с расформированием соединения.

Кохан Зинаида Александровна, 1921 г. Житомирская обл., г. Потиевка, отряд Смерть фашизму-2, 10 июля 1943 г.- март 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Личный Леонид Александрович, 1924 г., Житомирская обл., г. Потиевка, 28 сентября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения. По данным ОБД «Мемориал»: призван Потиевским РВК Житомирской обл.162 СД, рядовой. Умер от ран в Польше 19 марта 1945 г.

Лукашенко Василий Владимирович, 1917 г., Житомирская обл., г. Потиевка, 10 сентября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Лукашенко Василий Петрович, 1921 г., Житомирская обл., г. Потиевка, 15 сентября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Лукьяненко Иван Яковлевич, 1913 г., Житомирская обл., с. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 1 сентября 1943 г.- 20 февраля /марта/ 1944 г. Умер в с. Зборов Львовской обл.

Лукьяненко Николай Николаевич, 1900 г., Житомирская обл., с. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 12 сентября 1943 г.- март 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Лысенко Иван Васильевич. 1915 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму-2, 28 сентября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Лысенко Иван Мусиевич,1915 г., Житомирская обл., с. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 8 сентября 1943 г.- 5 апреля 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Мартыненко Анатолий Лукич, 1926 г., Житомирская обл., с. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 28 сентября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Мартыненко Винсент Николаевич, 1923 г., Житомирская обл., с. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 20 сентября 1943 г.- 30 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Мартыненко Ева Никифоровна, 1923 г., Житомирская обл., с. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 16 сентября 1943 г.- 30 марта 1944 г. Выбыла в связи с расформированием соединения.

Мартыненко Евгения Лукинична, 1922 г., Житомирская обл., с. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 18 сентября 1943 г.- апрель 1944 г. Выбыла в связи с расформированием соединения.

Мартыненко Емельян Акимович, 1908 г., Житомирская обл., с. Потиевка. Отряд Смерть фашизму-2, 17 августа 1943 г.- 20 октября 1943 г. Убит. Похоронен в с. Потиевка Житомирской обл.

Марченко Анатолий Лукьянович, 1925 г., Житомирская обл., с. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 16 сентября 1943 г.- 30 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Пашкевич Максим Дмитриевич, 1902 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Потиевский местный, комиссар отряда, 10 августа 1943 г.- 22 ноября 1943 г. Выбыл в связи с расформированием отряда.

Петренко Григорий Павлович, 1916 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 15 октября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Росинский Антон Бенедиктович, 1920 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 26 сентября 1943 г.- 10 октября 1943 г. Дезертировал.

Терещенко Полина Терентьевна, 1920 г., Полтавская обл., Диканькский район, с. Балясне, Житомирская обл., с. Потиевка. Работала в Потиевском намецком военном госпитале. Помогала партизанам, тайком вынося из больницы медикаменты и перевязочный материал. Ушла с партизанами. Отряд им. Хрущева, фельдшер, 19 сентября 1943 г.- январь 1944 г. Выбыла в связи с расформированием отряда.

Тивоненко Иван Иванович, 1916 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму-2, 15 сентября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Усенко Иван Моисеевич, 1915 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 13 сентября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Харченко Адам Петрович, 1924 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Армянский, 28 октября 1943 г.

Харченко Андрей Иванович, 1923 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 13 сентября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Харченко Андрей Павлович, 1923 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 5 июня 1943 г.- 10 октября 1943 г. Выбыл в связи с расформированием отряда.

Харченко Василий Михайлович, 1907 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 13 сентября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Харченко Виктор Андреевич, 1923 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 12 сентября 1943 г.

Харченко Владимир Андреевич, 1921 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Из немецкой полиции. Отряд Смерть фашизму, 10 сентября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения. По данным ОБД «Мемориал»: призван Мироновским РВК Киевской обл. 13 июня 1944 г. 2 Гв. моторизов. Штурмовая инж.-сап. бр., гв. красноармеец. Убит 9 апреля 1945 г. в В. Пруссии. Похоронен в г. Кенигсберг.

Харченко Константин Николаевич, 1927 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Червоный, 10 августа 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Харченко Ольга Ивановна, 1920 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Армянский, 1920 г., 16 сентября 1943 г.- 25 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Целецкий Петр Иванович, 1923 г., Житомирская обл., Потиевский район, с. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 13 сентября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Цымбалюк Любовь Денисовна, 1924 г., Житомирская обл., с. Потиевка. Отряд Армянский, 16 сентября 1943 г.- 3 апреля 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Абовян Баган, Армения, АССР, Иджеванский район, с. Коти. Из легиона. Отряд им. Микояна, 15 сентября1943 г.-18 сентября 1943 г. Убит при взятии с. Потиевка Житомирской обл.

Харченко Иван Софронович, 1923 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 19 сентября 1943 г.- 15 марта 1944 г. Выбыл в связи с расформированием соединения.

Росинский Антон Бенедиктович, 1920 г., Житомирская обл., г. Потиевка. Отряд Смерть фашизму, 26 сентября 1943 г.- 10 октября 1943 г. Дезертировал.

Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XI, 1890

Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom VIII, 1887