Де мешкали наші предки на мапі 1866 року?

У книзі Леоніда Тимошенка "Нариси з історії Потіївки та її околиць в XVII - XX ст." було відскановано мапу Потіївки 1866 року. Вона цінна тим, що на ній пронумеровано земельні наділи і написано, кому вони належали. У кожному наділі є двір (білий колір), всередині двору є хата (сірий колір) та господарські будівлі (чорний колір). Мапа в книзі не дуже якісна, і цифри на ній прочитати дуже важко.

Тому мапу було відреставровано для того, щоб ви могли дізнатися, де мешкав ваш дід. Конфігурація вулиць майже та сама, що і зараз (окрім західної частини вулиці Леніна та греблі). І церква розташована в тому ж місці, що і зараз. Ось перелік селян, наділи яких ви знайдете за номерами на мапі:

Наша землячка Ірина Саніна, одна з героїнь фільму "Поводир".

Є фільми, про які ти роздумуєш ще довго після перегляду, вони викликають масу різних емоцій, які важко зібрати докупи. Такий фільм – «Поводир», допрем’єрний показ якого відбувся 8 листопада. Українська стрічка режисера з Волині Олеся Саніна висунута від України на премію «Оскар» у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою». Головні ролі в картині зіграли співачка Джамала, актори Антон Святослав Грін, Станіслав Боклан, Олександр Кобзар та американський актор Джефф Баррелл. Фільм «Поводир, або Квіти мають очі» розповідає про події, що відбуваються на початку 1930-х років в Україні. Головний герой стрічки – хлопчик Пітер, син убитого американського комуніста та спеціаліста з машинобудування. Волею долі хлопець знайомиться зі сліпим бандуристом Іваном Кочергою і переживає чимало драматичних моментів. В основі картини – реальні події. Головний герой стає єдиним свідком страти кобзарів під Харковом. Варто зауважити, що у стрічці використана автентична музика, яка додає подіям на екрані реалістичності. 

До слова, «Поводир» – унікальний фільм, адже його можуть дивитися незрячі. Стрічка супроводжується тифлокоментарем, який у спеціальних навушниках можуть почути люди з вадами зору. Зйомки стрічки проводилися у різних локаціях: у Києві, Харкові, на Житомирщині, у Тараканівському форту та на базальтових кар’єрах. Загалом знімальна група здійснила 16 експедицій-виїздів по всій території України, щоб створити «Поводир». Ексклюзивний кіносеанс зібрав повну залу глядачів різних поколінь. Режисер фільму не зміг бути присутнім, натомість була одна з героїнь фільму, виконавиця ролі Орисі та по сумісництву дружина режисера Ірина Саніна та сценарист Олександр Ірванець. Після перегляду фільму вони спілкувалися з публікою, розповідаючи цікаві нюанси про зйомки та ще більше знайомлячи глядачів з фільмом «Поводир». 

«Виявляється, Ірина – наша землячка. Її коріння походить із села Моделів Радомишльського району. А в Потіївці живе її мама. Ірина розповіла про те, як усе починалося. А починалося все із зустрічі режисера Олеся Саніна з легендарним голлівудським актором, українцем за походженням, оскароносним Джеком Палансом. Саме ця зустріч стала відправною точкою у створенні фільму, який перевертає свідомість і змушує замислитися над тим, хто ми є, якою була і буде Україна. 

Головну роль кобзаря Івана Кочерги хотів зіграти сам Джек Паланс. Однак фільм «Поводир» у силу різних причин створювався протягом 10 років. Легендарний голлівудський актор не дожив до його повної реалізації. Тоді режисер запропонував зіграти головну роль нашому землякові з міста Брусилова, популярному театральному і кіноактору, заслуженому артисту України Станіславу Боклану. 

Фільм «Поводир» особливий у багатьох відношеннях, тому він буде цікавим найширшому колу глядачів», – поділився думками журналіст Віктор Мельниченко. Допрем’єрний показ носив благодійну мету. Кожен охочий міг купити листівки з кадрами з фільму. Виручені кошти спрямують на допомогу режисеру Олегу Сенцову, який через свою активність у Криму нині перебуває в тюрмі ФСБ Росії та якого звинувачують у тероризмі: «Він терорист лише тому, що тримав у руках камеру і розповідав правду», – зазначила актриса Ірина Саніна. 

Навесні телеканал «Інтер» транслюватиме розширену – чотиригодинну – версію фільму «Поводир». Вона відрізнятиметься від повнометражного фільму тим, що акцент буде зроблений на розповіді дорослого героя Пітера. Незрячі люди зможуть завантажити з Інтернету аудіотреки з тифлокоментарем і теж переглянути кількасерійну версію кінокартини.

Джерело

Стаття "Лебеді повернуться на весні" з журналу "Дніпро" № 12 1984 року

 «За особливі заслуги, мужність і героїзм, проявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у період Великої Віт­чизняної війни 1941—1945 рр., присвоїти звання Героя Радян­ського Союзу Бугайченку Іванові Федотовичу, посмертно».

(З Указу Президії Верховної Рада СРСР від 8 травня 1965 року)

Навіть старі люди, що пережили лихоліття, не пригадують, аби ще колись так ви­колосилися в їхньому Надзбручанському краї добірні хліба! Вродили не на поміщиць­ких землях, а на колгоспних ланах. Бо кожен, хто вкладав тут свою працю, свідомий був безмежної гордості, що саме він є віднині й навічно їхнім господарем. Чужинці топтали цю землю, палили села, вбивали непокірних. У літописах та легендах зали­шилася пам'ять про всенародну боротьбу. Вогонь і меч нашу землю, наших людей скорити не змогли.

Мов пишна ружа на сонці, почало розквітати життя колишніх бідаків: вікопомний Вересень тридцять дев'ятого приніс у кожну оселю Надзбручанського краю радість і тверду віру в щасливе майбутнє.

Червоний Вересень поклав початок новим, соціалістичним перетворенням, що здій­снювалися в умовах жорстокої класової боротьби. Особливо скаженіли колишні помі­щики, куркулі, прихвосні уніатської церкви, українські буржуазні націоналісти.

Радянська влада в Галичині переживала період становлення. Надійними її пов­предами зарекомендували себе комсомольці Тернопільщини. Вони першими вступали до колгоспів, відкривали школи, клуби, створювали піонерські загони. Комсомол Надзбруччя допомагав утверджувати на місцях Радянську владу.

З цим Надзбручанським краєм і поєднає згодом свою долю славний син україн­ського народу, гідний представник Ленінського комсомолу Іван Бугайченко.

Витяги з щоденника генерала Наумова про Потіївку

8 сентября 1943 г.

Злобычи, 10 км юж[нее] Коростеня. Сегодня утром прибыли соединением в хут[ор] Десятины. Тут оказалась див[ерсионная] группа п[артизанского] о[тряда] им. Хрущева под командой Величко-Астахова. Поданным этой группы, в с[еле] Злобычи со вчерашнего дня разместилась в школе казачья сотня, численностью 110 человек. Казаки прибыли сюда с целью обмолота хлеба. Они привезли немецкий трактор — двигатель и сложную молотилку, тоже немецкого происхождения. Я слышал, что эти машины завезены из Германии и высоко ценятся немцами, на охрану их всегда выставляется большой гарнизон. Гаврилюк предлагал внедрить агентуру в эту сотню с целью разложения. Я решил ее разложить другим порядком, а именно: немедленно ударить и тем решить вопрос, что делать казакам в черте наступления Красной армии.

План мой был прост.

1) Атаковать Злобычи днем (во время обеда), в конном строю, при этом п[артизанскому] о[тряду] [им.] Хрущева атаковать в лоб, на школу-церковь, п[артизанскому] о[тряду] «Смерть фашизму» — справа, Червонному — слева и отрезать путь отступления на Коростень. Группе Величко быть в засаде, в лесу сев[ернее] Злобычи. В 15.00 я пустил конницу в атаку. Пошли одновременно все отряды. Прежде чем казаки успели сделать десяток выстрелов, конница промчалась 1 км по чистому полю и, спрятавшись за хатами, пошла на решительный штурм. В результате короткого боя противник был выбит из села. Убито и захвачено в плен около 60 чел[овек], Захвачено ок[оло] 50 винтовок, 6000 патронов, шт[ук] 60 р[учных] гранат, пар 60 обуви и компл[ектов] 80 обмундирования.

Наши потери: убит начальник] ш[таба] «Червонный» Юрчишин Ф. и пулеметчик партизанского] о[тряда] [им.] Хрущева Степаненко, которых похоронили у церкви в Злобычи. Школу, как опорный пункт, спалили. Захватили ферму, кр[упного] рог[атого] скота ок[оло] 80 голов, который угнали в другой район и раздали населению в Дерманке Чеповичского р[айо]на и [в] Будиловке Потиевского р[айо]-на. Впоследствии было установлено, что из всей сотни в Коростень прибыли только 6 казаков. После боя мы ушли в Будиловку, откуда запустили агентуру для связи разложения Потиевского гарнизона.

11 сентября [1943 г.]

Ляхово, 26 км сев[ернее] Коростышева. Ляхово — большое село с обилием фруктов. Мы пришли сюда для того, чтобы и здесь показать людям партизан и заодно уничтожить молотильные пункты, а также расширить свое влияние на юг [от] отвоеванной нами территории у противника. Народ принял нас радушно. Оказалось, что немецкие власти и в этих краях слабы, мероприятия их не выполняются ввиду наличия партизан в Потиевском районе. В Ляховой стояли до 17 часов, после чего пошли на Заньки с расчетом переночевать в Заньках и утром 12 сентября занять Дубовик, в 2 км от райцентра Потиевка. Это мероприятие необходимо было, потому что по линии агентурной работы в Потиевке было кое-что сделано, а именно: с 6 сентября в Потиевке была размещена отд[ельная] рота легионеров — армянского батальона, настроение которой подавало надежды на переход к партизанам или [на] моральное разложение. По линии агентурной работы среди легионеров и полицейских усиленно распространялись листовки [со] «сводками Информбюро» и обращением к ним. Все данные были за то, чтобы иметь в этом деле успех. Я решил показать потиевскому гарнизону свою силу и тем самым покончить с колебаниями отдельных полицейских и легионеров. 12 сентября, утром на рассвете, соединение заняло Дубовик и [организовало] оборону вокруг него. Разведка доложила, что пр[отивни]к из Потиевки не выходил. В 9.00 появилась на дороге Потиевка — Дубовик колонна легионеров, одетых в немецкое обмундирование{219}. Двое полицейских (Зборский и Зиневич), бывших в разведке от противника, перебежали на нашу сторону и доложили мне, что ок[оло] 300 легионеров и немцев наступают на Дубовик. Будучи обстреляна нашей заставой, колонна развернулась, и рота повела […]{220}.

9 октября 1943 г.

Вихля. Небольшое украинское село. Несмотря на то что партизаны здесь еще ни разу не стояли, в селе безвластье. Люди с радостью нас встретили. Они благодарны партизанам за то, что хлеб, скот, молоко, люди до сих пор были недосягаемы для немцев. Вихля занята одним п[артизанским] о[трядом] им. Хрущева; когда мы подъезжали к селу, жители были все на полях и огородах — идет уборка картофеля. Время — утро. При нашем появлении все работы прекратились — никто не хочет работать, как правило, когда прибывают партизаны.

Все отмечают наше пребывание в селе как праздник. Женщины и девушки обычно считают своим долгом одеться по-праздничному в лучшие платья. Остальные отряды моего соединения действуют самостоятельно: п[артизанский] о[тряд] Микояна — в районе Малин — Коростень — Старики, п[артизанский] о[тряд] «Смерть фашизму» — в районе Турчинка — Буки — Черняхов, п[артизанский] о[тряд] Червонный — в районе Устиновка — Буки — Потиевка. Киевскому отряду поставлена задача действовать в районе: Малин — ст[анция] Тетерев — Радомышль.

Местный Потиевский п[артизанский] о[тряд], недавно нами созданный, имеет задачу действовать в районе южнее Потиевка и Горбулев.

Вчера мы стояли в лесу южнее Старики и целый день совещались. Туда мы прибыли с аэродрома Дерманка, где в ночь на 8 октября жгли [костры] в ожидании самолетов. Самолеты, по обыкновению, не прилетели, хотя погода была хорошая. В эту ночь на наших глазах советская авиация бомбила Коростышев и Коростень. Огромные столбы огня вырывались вверх, — нам это было радостью. Однако один самолет, бросивший листовки, сбросил несколько бомб на наш аэродром, к счастью, жертв не было. Дежурный по аэродрому капитан Мельник приказал потушить костры, но я распорядился зажечь снова.

Утром мы с аэродрома ушли в лес. Командиры отрядов и мои помощники выражали негодование и отпускали по адресу штаба резкие замечания и ругательства. Еще больше было шуму среди раненых, которым не давали покоя каждую ночь в надежде отправить в Москву.

Некоторые командиры прямо говорили, что Украинский штаб в лице полковника Соколова делает все, чтобы партизаны скорей уходили в Белорусские леса, где хорошо снабжать боеприпасами.

10 октября 1943 г.

Замиры, карта 100 000.

Вот опять на аэродроме, опять жгли костры напрасно, хотя в ночь на 10-е Соколов предложил обеспечить прием самолетов. Для обеспечения самолетов я дал распоряжение стянуть отряды, и к 20.00 9.10.43 г. они заняли: п[артизанский] о[тряд] Хрущева и Потиевский — Замиры, «Червонный» — Дерманка, «Смерть фашизму» — Будиловка, п[артизанский] о[тряд] им. Микояна не вызывался, это было слишком далеко. Еще провели бесполезную ночь на аэродроме. Ночью ко мне явились Верховский и Ксензов.

13 декабря [19]43 г.

За период с августа по декабрь месяцы [1943 г.] соединение численно выросло с 317 до 1264, кроме того, оставило в своих районах отряды Киевский (второй) — ок[оло] 200 чел[овек], Макаровский (второй) — ок[оло] 250 чел[овек], Радомышльский — 50 чел[овек], Потиевский («Смерть фашизму» № 2) — 200 чел[овек], главразведка — 30 чел[овек]. Таким образом, соединения за 4 м[еся]ца подняли на вооруженную борьбу 1264-317 + 200 + 250 + 50 + 200 + 30 = 1677 чел[овек], кроме того, убитыми и пропавшими без вести — свыше 200 чел[овек], что в общем составляет около 2000 чел[овек], вооруженных трофейным оружием и поднятых на вооруженную борьбу с немецкими захватчиками.

2 января 1944 г.

В-четвертых, отряд [им.] Микояна ушел за боеприпасами в г[ород] Овруч, а Красная армия заняла Белокоровичи. «Червонный» отряд вышел в р[айо]н Мяколовичи, и о нем также [ничего] не известно, есть опасение, что они просто соединятся с Красной армией. Я теряю два сильных отряда, так заботливо мною выращенных и воспитанных. Они составляют половину личного состава. В то же время я получаю радиограммы т[ов]. Хрущева: «В целях оказания помощи наступающей Красной армии немедленно всеми силами Вашего соединения, в исполнение поставленных Вам задач, ударьте по тылам врага. Результаты доносить ежедневно». Кем, чем ударить, как ежедневно доносить, если я завтра обрываю связь с Москвой из-за отсутствия радиопитания? То же пишет т[ов]. Строкач, указывая на необходимость выйти в р[айо]н Острог — Ровно. Всеми фибрами своего существа я чувствую, что надо ударять по бегущему противнику, но надо же иметь средства и силы, а они отсутствуют, и связь с Москвой обрывается. За разгром Потиевки соединение должно было бы получить согласно нормативов ЦК КП(б)У орден Красного Знамени, а за Эмильчино — орден Ленина.

Однако за Эмильчино я получаю вот эту радиограмму, а Потиевка — вообще осталась незамеченной. Вот оно — общественное мнение штабных офицеров!

Джерело

Витяг з книги "Памятники истории и культуры Украинской ССР" 1987 року видання

Потиевка: Пам. В. И. Ленину (3), 1957, 1968; Братские могилы сов. воинов (5), 1943, пам. 1958; Могилы сов. воинов, партизан и подпольщиков (25), 1942-43, пам. 1968; Могила секретаря подпольного райкома КП(б)У, Героя Сов. Союза И. Ф. Бугайченко, 1943, пам. 1965; Пам. И. Ф. Бугайченко, 1968; Братские могилы сов. воинов (5), 1943, пам. 1958.

Результати позачергових парламентських виборів України 2014 року в Потіївці

Виборча дільниця №180964

будинок культури, зала

вул. Леніна, 30, с. Потіївка, Радомишльський р-н, Житомирська обл., 12225

1) К-сть одержаних бюлетенів - 1456

2) К-сть невикор. Бюлетенів - 667

3) К-сть виборців, внесених до списку - 1419

4) К-сть виборців, внесених до витягу зі списку - 34

5) К-сть виборців, які отримали бюлетені у приміщенні - 755

6) К-сть виборців, які отримали за місцем перебування - 34

7) Сумарна к-сть виборців, які отримали бюлетені – 789

8) К-сть бюлетенів, що виявилися у кожній скринці - п.№1: 34 №2: 388 №3: 367

9) К-сть бюлетенів, що не підлягають врахуванню - 0

10) К-сть виборців, які голосували у приміщенні для гол. - 755

11) К-сть виборців, які голосували за місцем перебування – 34

12) К-сть виборців, які голосували на виборчій дільниці - 789

13) К-сть бюлетенів, визнаних недійсними - 34

14) Сумарна к-сть голосів виборців ЗА - 755

Баранівський Василь Федорович - 5

Безгласна Анжела Вікторівна - 5

Бірюченко Володимир Львович - 7

Бондарчук Дмитро Володимирович - 25

Вареник Олександр Сергійович - 9

Варивода Валерій Якович - 13

Гук Володимир Миколайович - 1

Дзюблик Павло Володимирович - 183

Дубас Віктор Миколайович - 22

Журавський Віталій Станіславович - 74

Кацуба Микита Олександрович - 3

Кремпіц Яніна Янушевна - 2

Кузнецов Максим Михайлович - 2

Кузнєцов Василь Віталійович - 2

Куриненко Дмитро Андрійович - 0

Лисенко Олексій Юрійович - 13

Литвин Іван Володимирович - 174

Лузін Сергій Альбертович - 1

Михальчук Юрій Броніславович - 3

Мойсеєнко Віктор Миколайович - 2

Музира Владислав Володимирович - 1

Нагурний Василь Анатолійович - 16

Остапчук Микола Миколайович - 3

Пінський Олег Вікентійович - 2

Русак Василь Степанович - 27

Рябенко Петро Константинович - 24

Сергієнко Петро Миколайович - 47

Сіньков Віталій Миколайович - 2

Шевченко Євген Сергійович - 83

Яремчук Юрій Юрійович - 4

Дата підписання протоколу - 27.10.14

Радикальна Партія Олега Ляшка – 132

Партія "Солідарність жінок України" – 3

Політична партія "Інтернет партія України" - 0

Політична партія "Опозиційний блок" – 16

Політична партія "НАРОДНИЙ ФРОНТ" – 225

Політична Партія "5.10" – 2

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "ВСЕУКРАЇНСЬКЕ АГРАРНЕ ОБ’ЄДНАННЯ "ЗАСТУП" – 27

Партія "ВІДРОДЖЕННЯ" - 6

Політична партія "НОВА ПОЛІТИКА" – 0

Політична партія "Єдина Країна" - 3

Політична партія "Сила Людей" – 1

політична партія Всеукраїнське об’єднання "Свобода" - 35

Політична партія "Національна Демократична партія України" – 2

Комуністична партія України – 17

Політична партія "Об’єднання "САМОПОМІЧ" - 53

політична партія ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ПОЛІТИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ "УКРАЇНА – ЄДИНА КРАЇНА" - 3

Політична партія "ПРАВИЙ СЕКТОР" – 2

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "УКРАЇНА МАЙБУТНЬОГО" – 1

Ліберальна партія України – 0

Партія Зелених України - 3

Українська партія "Зелена планета" - 0

ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА" - 165

Політична партія "Сила і Честь" - 3

політична партія Конгрес Українських Націоналістів - 0

Партія Сергія Тігіпка "Сильна Україна" - 13

політична партія Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина" - 48

Політична партія "Громадянська позиція (Анатолій Гриценко)" - 18

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "БЛОК ЛІВИХ СИЛ УКРАЇНИ" - 0

Політична партія Громадянський рух України - 0

Дата підписання протоколу - 27.10.14

Виборча дільниця №180969

поліклініка, хол

вул. Заляського, 18, с. Потіївка, Радомишльський р-н, Житомирська обл., 12225

1) К-сть одержаних бюлетенів – 40

2) К-сть невикор. Бюлетенів - 19

3) К-сть виборців, внесених до списку - 22

4) К-сть виборців, внесених до витягу зі списку - 0

5) К-сть виборців, які отримали бюлетені у приміщенні - 21

6) К-сть виборців, які отримали за місцем перебування - 0

7) Сумарна к-сть виборців, які отримали бюлетені – 21

8) К-сть бюлетенів, що виявилися у кожній скринці - №1: 21

9) К-сть бюлетенів, що не підлягають врахуванню - 0

10) К-сть виборців, які голосували у приміщенні для гол. - 21

11) К-сть виборців, які голосували за місцем перебування – 0

12) К-сть виборців, які голосували на виборчій дільниці - 21

13) К-сть бюлетенів, визнаних недійсними - 1

14) Сумарна к-сть голосів виборців ЗА - 20

Баранівський Василь Федорович - 0

Безгласна Анжела Вікторівна - 0

Бірюченко Володимир Львович - 0

Бондарчук Дмитро Володимирович - 0

Вареник Олександр Сергійович - 0

Варивода Валерій Якович - 0

Гук Володимир Миколайович - 0

Дзюблик Павло Володимирович - 5

Дубас Віктор Миколайович - 0

Журавський Віталій Станіславович - 4

Кацуба Микита Олександрович - 0

Кремпіц Яніна Янушевна - 0

Кузнецов Максим Михайлович - 0

Кузнєцов Василь Віталійович - 0

Куриненко Дмитро Андрійович - 0

Лисенко Олексій Юрійович - 0

Литвин Іван Володимирович - 6

Лузін Сергій Альбертович - 0

Михальчук Юрій Броніславович - 1

Мойсеєнко Віктор Миколайович - 0

Музира Владислав Володимирович - 0

Нагурний Василь Анатолійович - 0

Остапчук Микола Миколайович - 0

Пінський Олег Вікентійович - 0

Русак Василь Степанович - 2

Рябенко Петро Константинович - 0

Сергієнко Петро Миколайович - 0

Сіньков Віталій Миколайович - 0

Шевченко Євген Сергійович - 2

Яремчук Юрій Юрійович - 0

Дата підписання протоколу - 27.10.14

Радикальна Партія Олега Ляшка – 1

Партія "Солідарність жінок України" – 2

Політична партія "Інтернет партія України" - 1

Політична партія "Опозиційний блок" – 2

Політична партія "НАРОДНИЙ ФРОНТ" – 6

Політична Партія "5.10" – 0

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "ВСЕУКРАЇНСЬКЕ АГРАРНЕ ОБ’ЄДНАННЯ "ЗАСТУП" – 0

Партія "ВІДРОДЖЕННЯ" - 0

Політична партія "НОВА ПОЛІТИКА" – 0

Політична партія "Єдина Країна" - 0

Політична партія "Сила Людей" – 0

політична партія Всеукраїнське об’єднання "Свобода" - 0

Політична партія "Національна Демократична партія України" – 0

Комуністична партія України – 1

Політична партія "Об’єднання "САМОПОМІЧ" - 0

політична партія ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ПОЛІТИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ "УКРАЇНА – ЄДИНА КРАЇНА" - 0

Політична партія "ПРАВИЙ СЕКТОР" – 0

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "УКРАЇНА МАЙБУТНЬОГО" – 0

Ліберальна партія України – 0

Партія Зелених України - 0

Українська партія "Зелена планета" - 0

ПАРТІЯ "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА" - 2

Політична партія "Сила і Честь" - 0

політична партія Конгрес Українських Націоналістів - 0

Партія Сергія Тігіпка "Сильна Україна" - 0

політична партія Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина" - 5

Політична партія "Громадянська позиція (Анатолій Гриценко)" - 0

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ "БЛОК ЛІВИХ СИЛ УКРАЇНИ" - 1

Політична партія Громадянський рух України - 0

Дата підписання протоколу - 27.10.14

Джерело - ЦВК

"ЯВІР"-ЧЕМПІОН 2014!!!

Польський червоний хрест і російське консульство в Польщі віднайшли могилу потіївця

Завдяки цим листам тепер відомо, що уродженець Потіївки Довгий Олександр Михайлович, що загинув 14.01.1945 р., похований на радянському військовому кладовищі в польському місті Гарволін.

Світлини кладовища:

ЯВІР - ЧЕМПІОН!

Про стан підготовки підприємств паливно – енергетичного комплексу району до роботи в осінньо – зимовий період 2014 – 2015 років.

В 2014 році до початку опалювального сезону планується перевести на альтернативні види палива наступні котельні: м. Радомишль – ЗОШ №5, ЗОШ №1(Ліцей), ЗОШ №3, ЗОШ №2 (Гімназія); НВК с. Мірча, Вишевицька ЗОШ та Вишевицька школа-інтернат, Потіївська ЗОШ та Потіївська школа-інтернат; Радомишльський психоневрологічний інтернат; Комунальний заклад «Радомишльська загально освітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ст.» Житомирської обласної ради, ТПТНЗ «Радомишльський професійний ліцей».

Провівши аналіз споживання природного газу в розрізі кожної установи, організації та підприємства визначено об’єкти з найбільшим обсягом споживання. Дані об’єкти це – Радомишльська ЦРЛ з обсягом споживання – 237849 м3, Радомишльська ЗОШ № 5 – 133406 м3, Радомишльська ЗОШ № 3 – 74214 м3, Радомишльська гімназія – 97051 м3, Радомишльський професійний ліцей – 105603 м3, Радомишльський психоневрологічний будинок – інтернат – 119002 м3, Радомишльська спеціальна загальноосвітнясанаторнашкола – інтернат для дітей сиріт – 155391 м3, Вишевицька спеціальна загальноосвітня школа – інтернат – 86940 м3, Потіївська спеціальна загальноосвітня школа – інтернат – 136895 м3. Загальне споживання газу даними установами складає – 1146351 м3.

На даний час проведено конкурсні комісії з питань оренди майна комунальної власності ( оренди частини приміщень котелень для встановлення котлів на альтернативному виді палива ), виготовлена проектно – кошториснадокументація на реконструкцію котелень та замовлено котли та обладнання під 5-ть котелень,2-а котла на твердому паливі завезені до котелень, в с. Потіївка в котельні середньої школи встановлений котел та проходить випробовування. Також до котелень завезено більше 150 складометрів дров. Роботи по модернізації котелень тривають та стоять на постійному контролі районної державної адміністрації.

Джерело

УПА і Потіївка

"...13 вересня 1943 року 40 стрільців згаданого загону наскочили на німців у Великій Рачі. З того часу похідні групи УПА проходять через Межирічку дедалі частіше. Це невипадково. Село лежало на шляху похідних груп, які, передислоковуючись з Потіївських лісів, швидко намагались проскочити відкритий простір і вступити під захист старих Тетерівських лісів..."

Джерело

Мапа Потіївки 2006 року

Джерело

Перелік мешканців потіївської волості, що загинули у роки Першої світової війни

Переглянути

 

Поблизу Потіївки можуть побудувати мега птахофабрику

Представники фірми, яка будує комбікормовий завод у Житомирі, ведуть пошуки земельної ділянки площею не менше 25 га у Радомишльському районі для будівництва птахофабрики на декілкька мільйонів голів птиці. Однією з умов є відддаленість земельної ділянки від населеного пункту не менше чим 1,2 км.

Наразі місцева влада запропонувала для них декілька варіантів. Один з них розміщення підприємства на території земель Потіївської селищної ради.

Джерело

Розташування об'єктів 1912 року на сучасній місцевості

Завдяки програмі "Google Планета Земля" вдалося накласти двоверстову мапу 1912 року на супутниковий план місцевості і виявити сучасне розташування її об'єктів. Ось результат:

Межі пасік та городу попа на захід від радгоспу "Прогрес"

 

 Місця, де були вітряки. Місце розташування церкви і кладовища дуже добре збіглося

Місце, де був вітряк біля Солопні

Потіївка на американській аеронавігаційній мапі 1996 року

Регіональний фольклорний родинно-сімейний фестиваль «Бабусина пісня»

 

12 червня 2014 року в м. Чуднів у приміщенні РБК Житомирський обласний Центр народної творчості спільно з відділом культури Чуднівської райдержадміністрації організували та провели регіональний фольклорний родинно-сімейний фестиваль «Бабусина пісня».

Свято проводилось з метою популяризації народної пісенної творчості, народних свят,  залучення дітей до вивчення і збереження джерел українського народу.

В конкурсній програмі фестивалю взяли участь 13 аматорських колективів та 12 виконавців солоспіву з Андрушівського, Попільнянського, Радомишльського, Ружинського, Брусилівського, Бердичівського, Черняхівського, Романівського, Чуднівського районів та міста Бердичів.

Журі визначило переможців і нагородило Дипломами та призами у номінаціях:

“солоспів”: краще сольне виконання у трьох вікових категоріях:

6-14 років – Софія Білорусь, село Потіївка Радомишльського району;

14-25 років – Юлія Данчук – солістка зразкового фольклорного ансамблю «Вінець» Центру позашкільної освіти ім. О. Разумкова м. Бердичева;

25 років і старші – Наталія Бадюк, село Потіївка Радомишльського району.

Всі аматорські колективи і окремі виконавці отримали Подяки оргкомітету Фестивалю за популяризацію народної пісенної творчості та участь у регіональному фольклорному родинно-сімейному фестивалі «Бабусина пісня».

Джерело

У серпні 1941 року уродженець Потіївського району Житомирської області старший лейтенант М. Г. Довгий - командир розвідбатальйону 95-ї стрілецької дивізії, будучи пораненим у ногу, не покинув поля бою, продовжував виконувати бойове завдання.

ЦАМО РФ, ф. 288, оп. 9913, спр. 11, арк. 463.

Мапа Потіївки 1912 року

На мапі є пасіки та вітряки (один з них дожив до другої половини ХХ століття).
Також на мапі позначили навіть город попа, обкопаний з усіх сторін канавою і обсаджений з усіх сторін деревами, що дав назву однойменному урочищу "Попів город" на південь від сучасного кутка "Нова Громада".

Результати позачергових виборів президента України 2014 року в Потіївці.

Виборча дільниця № 180964

будинок культури, зала

вул.Леніна, 30, с.Потіївка, Радомишльський р-н,

1.К-сть одержаних бюлетенів - 1472

2.К-сть виборців, внесених до списку - 1434

3.К-сть виборців, внесених до витягу для голос. за місцем перебув. - 31

4.К-сть невикор. бюлетенів - 587

5.К-сть виборців, які отримали бюлетені у приміщ. - 854

6.К-сть виборців, які отримали бюлетені за місцем перебув. - 31

7.Загальна к-сть виборців, які отримали бюлетені - 885

8.К-сть бюлетенів, що не підлягають врахуванню - 0

9.К-сть виборців, які взяли участь у голосуванні - 885

10.К-сть бюлетенів, визнаних недійсними - 5

Богомолець - 8

Бойко - 1

Гриненко - 2

Гриценко - 15

Добкін - 2

Клименко - 0

Коновалюк – 2

Кузьмін - 1

Куйбіда - 0

Ляшко - 80

Маломуж - 4

Порошенко - 566

Рабінович – 3

Саранов – 1

Симоненко – 11

Тимошенко – 142

Тігіпко – 28

Тягнибок – 8

Цушко – 1

Шкіряк – 3

Ярош – 2

Дата та час протоколу - 25.05.2014 23:00

Виборча дільниця № 180969

поліклініка, хол

вул.Заляського, 18, с.Потіївка, Радомишльський р-н

1.К-сть одержаних бюлетенів – 48

2.К-сть виборців, внесених до списку - 24

3.К-сть виборців, внесених до витягу для голос. за місцем перебув. - 0

4.К-сть невикор. бюлетенів - 25

5.К-сть виборців, які отримали бюлетені у приміщ. - 23

6.К-сть виборців, які отримали бюлетені за місцем перебув. - 0

7.Загальна к-сть виборців, які отримали бюлетені - 23

8.К-сть бюлетенів, що не підлягають врахуванню - 0

9.К-сть виборців, які взяли участь у голосуванні - 23

10.К-сть бюлетенів, визнаних недійсними - 0

Богомолець – 1

Бойко - 0

Гриненко – 0

Гриценко – 0

Добкін – 0

Клименко – 0

Коновалюк - 0

Кузьмін – 0

Куйбіда – 0

Ляшко - 1

Маломуж - 0

Порошенко – 11

Рабінович - 0

Саранов – 0

Симоненко – 0

Тимошенко – 9

Тігіпко – 1

Тягнибок – 0

Цушко - 0

Шкіряк – 0

Ярош – 0

Дата та час протоколу - 25.05.2014 21:50

Джерело

Сайти пошуку документів про потіївців, учасників війни 1941-1945 рр.

•  
  

• http://www.obd-memorial.ru - узагальнений електронний банк даних, що містить інформацію про радянських вояків, загиблих, померлих і зниклих безвісти в роки війни 1941-1945 рр., а також у післявоєнний період.
• http://www.podvignaroda.mil.ru/ - електронний узагальнений банк даних, в якому зберігаються справи щодо нагородження радянських вояків.

Сайт пошуку предків з Потіївки за 1840-1860-і роки

 

Сайт "FamilySearch" має безліч мікрофільмів метричних книг багатьох архівів України і світу.

Зайдіть на цей сайт: https://familysearch.org/search/collection/1503045 . У полі "фамилии" напишіть прізвище родича, а у полі "Местожительство" напишіть "Радомысль" (не "Потиевка", бо села Радомисльського повіту чомусь не відображаються). І насолоджуйтесь переглядом результатів пошуку.

Кисиленко Микола Григорович

Гвардії старшина

Народився 19 грудня 1922 року в селі Потіївка Потіївського району.

1941 року став в'язнем Дарницького концтабору. При перевезенні в'язнів на захід в потязі, він зміг втекти з потягу. Повернувся до Потіївки. Брав участь у місцевому партизанському загоні.

У листопаді 1943 року мобілізований Потіївським РВК до лав РСЧА. Служив Командиром відділення 120 мм мінометів мінометного батальйону 29-ї Гвардійської Мотострілецької Унецької Бригади 10-го Гвардійського танкового Уральського-Львівського добровольчого корпусу 4-ї танкової армії 1-го Українського фронту.

Був легко поранений 25 серпня 1944 року біля міста Кросно (Польща).

Взимку 1945 року одним з перших форсував ріку Одер у районі села Дібан (нині - Дзевін) з мінометом, де вручну працюючи заряджаючим, забезпечив безперебійний вогонь міномету для придушення опору нацистів і закріплення піхоти на західному березі ріки Одер. 

Навесні 1945 року, в боях за сілезькі села Фрідевальде (нині - Скорошице) і Брейтенфельд (нині - Маковіце), міномет його розрахунку знищив до 15 німців, придушив вогонь однієї протитанкової гармати, один ручний кулемет і розсіяв до взводу піхоти нацистів. 

У боях при форсуванні річки Шпре 17 квітня 1945 року, командуючи мінометом, супроводжуючи вогнем міномету стрілецькі підрозділи і відбиваючи контратаки піхоти нацистів, знищив до 20 солдатів і офіцерів нацистів, 3 ручні кулемети нацистів, 3 вози з військовим майном, 7 фаустпатронників, придушив вогні 2-х великокаліберних кулеметів. А також розбив автомашину нацистів, розсіяв до 80 солдатів і офіцерів нацистів.

Дійшов до Берліну, Праги, Відня та Будапешту.

Помер 8 травня 2003 року. Похований 9 травня 2003 року на кладовищі села Потіївка Радомишльського району Житомирської області.

Нагороди:

Ордени: Червоної зірки, Слави ІІІ ст., Вітчизняної війни І ст.

Медалі: за Бойові заслуги (2 шт.), За визволення Варшави, За визволення Праги, За взяття Берліну

Інформацію надав Василь Кисиленко

«Війна» родичів. Як рідний дядько племінницю-інваліда з власного дому виселяє

 

Лист 33-річної Лесі Яцковської,  інваліда І групи з Потіївки Радомишльського району, був сповнений розпачу. Ситуація нагадувала гостросюжетний телесеріал із масою випробувань, знущань. Рідний дядько будь-якими способами захотів заволодіти будинком племінниці-інваліда.

 

«27 років свого життя я була щасливою, — йшлося в листі Лесі.—Але коли після тяжкої хвороби померла мама, моє життя перетворилося на справжні тортури. І головною причиною всіх проблем став мій рідний дядько, котрий проживає в Маріуполі Донецької області. Спочатку він допомагав мені, зібрали й необхідні документи для приватизації будинку. Але пізніше, користуючись моєю добротою, ошукав мене, примусивши написати боргову розписку на 80 тисяч гривень.

11 квітня 2011 року він силоміць завіз мене до санаторію,  розташованого в Саках, а потім —  ще на 2 місяці в Маріуполь. Це мотивував нібито початком ремонту в будинку. Увесь час, коли жила в дядька, регулярно «отримувала на горіхи». Є й свідки, але він їх добряче залякав. Коли повернулася додому, побачила, що родичі переробили все на свій лад, навіть не поцікавившись моєю думкою. Апогеєм «родичання» стали відвідини свята жнив у протестантській церкві, котрі закінчились для мене жорстоким побиттям. Тоді хотіла все покинути й поїхати до свого хлопця. Це ще більше розгнівало «занадто турботливого родича», він  знову дав рукам волю, забрав комп’ютер, мобільний телефон і повідомив, що відпустить на всі чотири сторони, якщо я напишу  чергову боргову розписку — вже на 160 тис. грн., половина з яких — ніби за ремонт будинку. Коли за мною приїхав друг, мене не відпустили. Натомість, дядько зв’язав дротом колеса мого інвалідного візка, заборонивши пересуватися та спілкуватися. А коли я викликала «швидку допомогу», оскаженілий чоловік з ножем накинувся на медпрацівників.

Лікувалася у лікарні декілька місяців. За цей час дала багато свідчень, але жодних звинувачень родичеві чомусь не пред’являли. Він викрав усі мої документи, в тому числі й паспорт. Понівечив автомобіль, який, як і будинок, належить мені. На щастя, я відновила дружні стосунки зі своєю помічницею Галиною, яка й забрала мене з лікарні та допомогла поновити необхідні документи.  Не раз я зверталась у міліцію, прокуратуру, райдержадміністрацію, писала звернення до депутатів, на телебачення, та все — безрезультатно…

Нині дядько, заручившись «вибитою» в мене розпискою, вимагає в суді повернути йому 160 тис. грн. і поселити його в будинок. У ході тривалих судових засідань у заселенні йому відмовили, але, згідно з рішенням суду, я зобов’язана сплатити вищезазначену суму, яку апеляційний суд зменшив удвічі. Ці кошти для мене, звісно, — непосильні. Хто захистить мене в цій непростій ситуації?»

Щоб перевірити факти, викладені в листі,  прибув до Потіївки. Добротний будинок, де проживає авторка листа, розташовано далеченько від центру села. Мене зустріла жінка, котра доглядає Лесю, — Галина Миколаївна Красікова.

—Подивіться,—сказала вона зі сльозами на очах,—невже для ремонту будинку затрачені такі великі гроші? — Леся вже не має сил боротися з несправедливістю та бюрократією судових та правоохоронних органів. Дівчина — розвинена. Вишиває, дуже любить читати, пише вірші. Має багато друзів у різних куточках України. Всі суди, які відбулися, чомусь вирішують, не на її користь.

У будинку справді видно, що зроблений ремонт, але він аж ніяк не тягне на ту суму, котру вимагає сплатити дядько Лесі.

Позитивно охарактеризував Л.Яцковську й Потіївський сільський голова В.О.Майструк: мовляв, спокійна дівчина, жодних зауважень до неї  не було.

До розмови приєдналась і жителька Потіївки С.Є.Рабошук. Не пам’ятаю, коли це було, щоб рідний дядько так жорстоко  ставився до племінниці. Коли жива була її мама, моя кума, вони жили, як кажуть, душа в душу. З того часу, коли не стало матері Лесі, життя дівчини перетворилося на справжній жах».

Зі співчуттям до дівчини розповідала й секретар Радомишльської районної асоціації інвалідів «Надія» К.І.Ярова, членом якої більше 15 років є Леся. Дівчина віруюча — відвідує церкву християн-бабтистів. Любить людей, тварин, природу. Намагається жити повноцінним життям. У школі навчалася добре.

—Нині Леся «воює» з рідним дядьком, їй потрібно допомогти,—підсумувала Катерина Іванівна.

Не скупилася на коментарі й адвокат Лесі Яцковської Інна Петрівна Закалюжна:

—У своїй практиці не зустрічала таких неординарних випадків. Можу лише щиро поспівчувати цій молодій жінці й намагаюся робити все, щоб захистити її від протиправних зазіхань родича.

Поспілкувався телефоном із дядьком Лесі О.І.Скворцовим, котрий проживає у Маріуполі Донецької області. Він заперечив, що застосовував до дівчини фізичну силу, гроші ж  вимагав  віддати за проведені ремонти.

Коли залишав будинок Лесі, задзвонив її мобільний. Телефонував знайомий. Я побачив, скільки теплоти було в їхньому спілкуванні. Подумалося: чому рідному дядькові дозволяють нехтувати людяністю та здоровим глуздом задля власного збагачення, знущатись над племінницею-інвалідом?

http://zhytomyrschyna.zt.ua/statti/hostra-problema/1716-viynarodychiv.html