Було - стало: вулицю Бугайченка в Житомирі перейменували на вулицю... учасника євромайдану (!)

Бугайченко Іван Федотович (2 (15) серпня 1913 — 14 січня 1943)/

8 травня 1965 посмертно був нагороджений званням Героя Радянського Союзу.

Восени 1934 почав дійсну, а від 1937 понадстрокову службу в Кам’янець-Подільському прикордонному загоні № 23. Був секретарем комсомольської організації прикордонного загону. Від кінця 1938 — другий секретар Кам’янець-Подільського обкому комсомолу, від жовтня 1939 — перший секретар Тернопільського обкому комсомолу.

У липні 1941 направлено до Тернопільської області для організації підпільної боротьби. Але, уникаючи викриття, Бугайченко опинився в селі Ляхова (нині — Осички Радомишльскього району Житомирської області). Йому вдалося встановити зв'язок між підпільними організаціями низки сіл Житомирщини, об'єднати 8 підпільних груп, що налічували понад 150 чоловік. Під керівництвом Бугайченка було створено продовольчі склади та склади зброї для партизанського загону.

6 січня 1943 Бугайченка разом з іншими підпільниками заарештували, а 14 січня стратили — в с. Потіївка закопали живим у землю.   

Яків Зайко

Зайко Яків Якович (4 квітня 1940 — 18 лютого 2014) — український громадсько-політичний діяч, журналіст і письменник білоруського походження, головний редактор газети «Голос громадянина», серій книг «Верховна Рада України» та «Літопис державотворення».

Народний депутат України 12 (1) скликання з березня 1990 (2-й тур) до квітня 1994 (Богунський виборчий округ № 153, Житомирська область). Член Комісії з питань гласності та засобів масової інформації. Входив до Народної Ради.

Співголова Громадянського фронту сприяння перебудові (Житомирщина; 1989–1993).

Державний службовець 1-го рангу (05.2002).

Учасник акцій протесту в Україні у грудні 2013 — лютому 2014 року.

18 лютого 2014 помер від інфаркту в результаті атаки «Беркуту» на барикади по вулиці Інститутській у Києві

18 лютого 2016 року на будівлі однієї з шкіл Житомира відкрито дошку пам'яті Якова Зайка, а 19 лютого його імене було названо одну з вулиць міста.

Джерело

В останні роки ХІХ ст. волосним писарем Потіївської волості працював облітківець Іван Михайлюк, що користувався авторитетом і значною підтримкою серед селянства. Він був одним з фундаторів селянських господарств на викуплених у поміщиків облітківських землях. У 1907 р. І.Михайлюка обрали депутатом Другої Державної Думи Російської імперії від Радомисльського повіту.

Джерело

Результати виборів 2004 року

Чергові вибори Президента України 31.10.2004:

  Повторне голосування виборів Президента України 21.11.2004:

Повторне голосування виборів Президента України 26.12.2004:

Джерело: дані ЦВК

У Радомишлі на місці, де стояв пам'ятник В.І.Леніну, планують встановити пам'ятник борцям за волю України.

17 лютого, в приміщенні Радомишльської державної адміністрації, зібралася комісія, яка розглядала ескізи проектів пам'ятника борцям за волю України. Всього було подано 6 ескізів. В якості остаточного варіанту було відібрано ескіз скульптора з Потіївки, Лантуха П.В. Сам пам'ятник представляє собою кам'яну колону, що увінчується тризубом з бронзи або латуні.

Зі слів заступника голови районної ради, Міхненка Віктора Васильовича, обрати серед всіх ескізів одного, було досить важко, адже всі представлені роботи були досить цікавими та патріотичними. Та критерії вимагали аби пам'ятник носив достойний характер та що найважливіше – сума, на його реалізацію, була реальною.

Для встановлення пам'ятника було розглянуто кілька місць. Та всі вони не відповідали тим чи іншим нормам. Тож встановити планують на місці, де до недавнього часу стояв пам'ятник В.І.Леніну. Адже і фундамент вже є, що також заощадить певні кошти.

В планах доопрацювати певні деталі, почути думку радомишлян та з квітня місяця поточного року почати реалізацію даного проекту.

Джерело: http://www.radomyshl.com/news/4538-v-centr-radomishlya-planuyut-vstanoviti-pamyatnik-borcyam-za-volyu-ukrayini.html

Документальная повесть Михаила Наумова о Потиевке "Через пропасть"

Дорогой читатель!

Я пишу эту повесть со слов Арамаиса Осипяна и других, кто шел рядом со мной по партизанской дороге и кого я слушал с карандашом в руках, спустя многие годы после войны, на Кавказе а Украине.

Я убежден, что людям нужна правда и — только правда, даже если она горька и сурова. Есть вопросы, от которых нельзя уйти. Отечественная война обогатила нас опытом побед и тяжких испытаний. Этот выстраданный опыт — наше надежное и без­отказное духовное оружие. Оно верно служит и сегодня делу воспитания наших совре­менников.

Чтобы непосредственней было ощущение правды жизни, я пишу от первого лица и от имени главных героев повести. Так, мне кажется, убедительней, доходчивей.

АВТОР.

Перейменовано вулиці Потіївки

вул. Леніна - вул. Центральна

пров. Леніна - пров. Центральний

вул. Радянська - вул. Юрія Мілієнка

пров. Радянський - пров. Юрія Мілієнка

вул. Енгельса - вул. Калинова

вул. Комсомольська - вул. Поліська

вул. Радгоспна - без змін

вул. Червона Гірка - без змін

Потіївська сільська територіальна громада

Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" у Житомироській області у зв'язку з припиненням повноважень рад, що об'єдналися у  Потіївську сільську територіальну громаду виключено з облікових даних  Гуто-Потіївську, Заньківську, Новобудську, Облітківську, Потіївську сільради Радомильського району.

Мапа новітньої Потіївської волості