четвер, 28 липня 2011 р.

В селі Потіївка встановили меморіал Василя Мартиненка.

Афганська війна закінчилася понад 20 років тому, але загиблих героїв продовжують вшановувати і дотепер, зокрема, відкриваючи меморіальні дошки і пам’ятники воїнам-інернаціоналістам.

Так, в селі Потіївка Радомишльського району іменем односельця Василя Мартиненка, який загинув в Афганістані, назвали одну з вулиць, де в пам'ять про героя встановили і меморіал.

Василю Мартиненку, як і більшості його побратимів, було усього дев’ятнадцять, коли довелося виконувати інтернаціональний обов’язок в далекому Афганістані. Ніхто з односельців і не думав, що спокійний і скромний хлопчина, колись стане героєм і увіковічнить свій подвиг в пам’яті людей. Він власним тілом закрив від куль свого командира, а тому став одним з перших хлопців з Житомирщини, яких в цинкових трунах везли додому.

Тому, пам’ятаючи про односельця-героя, люди почали збирати кошти на відкриття пам’ятника Василю Мартиненку, зведеного на вулиці його імені. для спорудження збирали гроші односельці, друзі. Сприяли керівники району і особливо допомагав депутат Верховної Ради України Микола Рудченко.На відкриття пам’ятника зібралися чи не уся Потіївська громада. Серед присутніх була сусідка сім ї Мартиненків Марія Федорівна Іваницька якій довелося і свого сина чекати з тієї війни, а тому жінка добре розуміє що відкриття пам’ятника Василю Мартиненку необхідна справа.

В селищі про долю командира, якого рятував Василь Мартиненко нічого не знають, але люди впевнені що подвиг односельця не був даремним.

середа, 13 липня 2011 р.

Перелік потіївців, репресованих більшовиками

Андрійчук Степан Хомович, 1892 р. н., с. Чайківка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, малописьменний, їздо­вий ощадкаси. Проживав у с. Потіївка Попів­ського р-ну Житомирської обл. Заарештований 13 жовтня 1937 р. Обвинувачувався в а.-р. агіта­ції. За постановою трійки при УНКВС по Жито­мирській обл. від 17 листопада 1937 р. ув'язнений до ВТТ на 10 років. Реабілітований у 1989 р.
Ворон Сергій Хомич, 1908 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київсь­кої губ. Українець, чл. ЛКСМУ, письменний, інст­руктор РВК. Проживав у с. Лугини Лугинського р-ну Житомирської обл. Заарештований 11 травня 1938 р. за ст. 54-2, 54-11 КК УРСР. Прокурором Лугинського  р-ну 15 квітня 1939 р. справа припинена.
Денисенко Василь Павлович, 1899 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Ки­ївської губ. Українець, малописьменний, колгосп­ник. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Жи­томирської обл. Заарештований 17 лютого 1938 р. за ст. 54-10, 54-11 КК УРСР. Потіївським РВ НКВС УРСР 9 липня 1939 р. справа припинена.
Денисенко Ольга Гаврилівна, 1893 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київ­ської губ. Українка, малописьменна, домогосподар­ка. Проживала в м. Новоград-Волинськ Житомир­ської обл. Заарештована 24 жовтня 1937 р. Обвину­вачувалася за ст. 54-12 КК УРСР. За постановою ОН при НКВС СРСР від 28 червня 1938 р. вислана до Казахстану на 5 років. Реабілітована в 1989 р.
Денисенко Федір Прокопович, 1893 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київ­ської губ. Українець, малописьменний, грабар. Проживав у м. Новоград-Волинськ Київської обл. Заарештований 13 вересня 1937 р. Обвинувачува­вся в шпигунстві на користь польської розвідки. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 18 жовтня 1937 р. розстріляний 1 листопада 1937 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1960 р.
Довгий Максим Іванович, 1889 р. н., с. Поті­ївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київ­ської губ. Українець, малописьменний, одноосіб­ник. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну. Заарештований 16 жовтня 1930 р. Обвинувачував­ся за ст. 54-11, 54-2 КК УСРР. За постановою Судової трійки при Колегії ДПУ УСРР від 13 травня 1931 р. ув’язнений до концтабору на 10 років. Ре­абілітований у 1989 р.
Довгий Михайло Іванович, 1890 р. н., с. Поті­ївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київ­ської губ. Українець, неписьменний, незаможник. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Київсь­кої обл. Заарештований 20 лютого 1933 р. Обвину­вачувався в причетності до к.-р. повстанської ор­ганізації. За постановою Судової трійки при Коле­гії ДПУ УСРР від 28 квітня 1933 р. ув’язнений до концтабору на 5 років. Реабілітований у 1960 р.

Долгий-Довгий Конон Юхимович, 1906 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, малописьменний, одно­осібник. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Житомирської обл. Заарештований 17 вересня 1938 р. Обвинувачувався за ст. 54-6, 54-11 КК УРСР. За постановою трійки при УНКВС по Жи­томирській обл. від 3 листопада 1938 р. розстріляний  4 листопада 1938 р. у м. Житомир. Реабіліто­ваний у 1989 р.
Забродський Степан Матвійович, 1891 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київ­ської губ. Українець, стельмах союзтрансу. Проживав у м. Житомир Житомирської обл. Заарештований 27 листопада 1937 р. Обвинувачувався за ст. 54-10 КК УРСР. За постановою трійки при УНКВС по Жито­мирській обл. від 5-6 грудня 1937 р. ув'язнений до ВТТ на 8 років. УНКВС по Житомирській обл. 31 жовтня 1939 р. справа припинена.
Ігнатенко Аврам Макарович, 1871 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, неписьменний, одноосібник. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Київської обл. Заарештований 22 березня 1933 р. Обвинувачу­вався в причетності до к.-р. повстанської організації. За постановою Судової трійки при Колегії ДПУ УСРР від 28 квітня 1933 р. висланий у Північний край на 3 роки. Реабілітований у 1960 р.
Ігнатенко Іван Макарович, 1878 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, малописьменний, одноосібник. Про­живав у с. Потіївка Потіївського р-ну Київської обл. Заарештований 22 березня 1933 р. Обвинувачувався в причетності до к.-р. повстанської організації. За постановою Судової трійки при Колегії ДПУ УСРР від 23 квітня 1933 р. висланий у Північний край на 3 роки. Реабілітований у 1960 р.
Ігнатенко Катерина Макарівна, 1891 р. н.,  с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київ­ської губ. Українка, малописьменна, домогосподарка. Проживала в с. Заньки  Потіївського р-ну Київської обл. Заарештована 7 лютого 1933 р. Обвинувачувалася в причетності до к.-р. повстанської організації. За по­становою Судової трійки при Колегії ДПУ УСРР від 28 квітня 1933 р. вислана в Північний край на 3 роки. Реабілітована в 1960 р.
Ігнатенко Микита Трохимович, 1910 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, малописьменний, кравець артілі. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Житомирського окр. Київської обл. Заарештований 1 серпня 1937 р. Обвинувачувався в к.-р. діяльності та а.-р. агітації. За постановою трійки при УНКВС по Житомирській обл. від 29 жовтня 1937 р. - розстріля­ний 4 листопада 1937 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1958 р.
Ковнацький Пилип Андрійович, 1894 ро­ку народження, с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області, поляк освіта по­чаткова. Проживав у с. Дубова, колгоспник. Ко­місією при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР 1 грудня 1937 року засуджений до розстрілу. Вирок виконано 10 грудня 1937 року. Місце по­ховання невідомо. Реабілітований у 1964 році.
Ковнацький Марцел Янович, 1902 року народження, с. Потіївка Радомишльського райо­ну Житомирської області, поляк, освіта почат­кова. Проживав у с. Дубова, робітник радгоспу. Трійкою при УНКВС по Київській області 30 ве­ресня 1938 року засуджений до розстрілу. Ви­рок виконано 4 жовтня 1938 року. Місце похо­вання невідомо. Реабілітований у 1958 році.
Личний Петро Федорович, 1897 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, освіта початкова, заст. голови колгоспу. Проживав у кол. Вовче Попівсь­кого р-ну Житомирського окр. Київської обл. За­арештований 13 червня 1937 р. Обвинувачувався в причетності до к.-р. повстансько-шпигунської ор­ганізації. За постановою трійки при УНКВС по Київській обл. від 5 серпня 1937 р. - розстріляний 9 серпня 1937 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1959 р.
Лукашенко Максим Іванович, 1892 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, малописьменний, колгосп­ник. Проживав у с. Потіївка Попівського р-ну Житомирської обл. Заарештований 13 жовтня 1937 р. Обвинувачувався за ст. 54-10 КК УРСР. За постановою трійки при УНКВС по Житомирській обл. від 17 листопада 1937 р. ув'язнений до ВТТ на 10 років. Реабілітований у 1989 р.
Лукашенко Олександр Петрович, 1908 р. н., с. Потіївка Попівської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, малописьменний, колгос­пник. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Житомирської обл. Заарештований 3 грудня 1937 р. Обвинувачувався як баптист та в а.-р. агі­тації. За постановою трійки при УНКВС по Жито­мирській обл. від 5-6 грудня 1937 р. ув’язнений до ВТТ на 8 років. Реабілітований у 1958 р.
Любомудров Михайло Павлович, 1877 р. н., с. Георгієвське Владимирської губ. Росіянин, осві­та середня, священик. Проживав у с. Потіївка По­тіївського р-ну Житомирського окр. Київської обл. Заарештований 16 серпня 1936 р. Обвинувачував­ся за ст. 54-10 КК УСРР. Київським олбсудом 13 грудня 1936 р. засуджений до позбавлення волі на 3 роки. Реабілітований у 1992 р.
Максименко Архип Михайлович, 1875 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, малописьменний, одно­осібник. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Житомирської обл. Заарештований 15 листопада 1937 р. Обвинувачувався за ст. 54-10, 54-11 КК УРСР. УНКВС по Житомирській обл. 19 листопа­да 1938 р. справа припинена в зв’язку із смертю обвинуваченого. Реабілітований у 1989 р.
Максименко Василь Олексійович, 1903 р. н., с. Потіївка Попівської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, малописьменний, колго­спник. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Житомирської обл. Заарештований 24 вересня 1937 р. Обвинувачувався як шпигун польської роз­відки. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 4 січня 1938 р. - розстріляний 15 січня 1938 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1963 р.
Мальченко Спиридон Федорович, 1884 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, малописьменний, одно­осібник. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Житомирської обл. Заарештований 18 лютого 1938 р. Обвинувачувався за ст. 54-10 КК УРСР. Прокурором Потіївського р-ну 22 березня 1939 р. справа припинена.
Нікітюк Олександр Несторович, 1879 р. н., с. Стовпець Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, неписьменний, колгосп­ник. Проживав у с. Стовпня Потіївського р-ну Житомирського окр. Київської обл. Заарештований 20 липня 1937 р. Обвинувачувався за ст. 54-10 КК УРСР. За постановою трійки при УНКВС по Київ­ській обл. від 29 серпня 1937 р. ув’язнений до ВТТ на 10 років. Реабілітований у 1989 р.
Осецький Іван Мартинович, 1911 р. н., с. Гута-Потіївська Потіївської вол. Радомисльського  пов. Київської губ. Українець, малописьмен­ний, кравець промартілі. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Житомирського окр. Київської обл. Заарештований 8 червня 1937 р. Обвинувачу­вався в причетності до к.-р. повстансько-шпигун­ської організації. За постановою трійки при УНКВС по Київській обл. від 5 серпня 1937 р. - розстріля­ний 9 серпня 1937 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1959 р.
Петрук Марія Архипівна, 1903 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київ­ської губ. Українка, малописьменна, колгоспниця. Проживала в с. Потіївка Потіївського р-ну Жито­мирського окр. Київської обл. Заарештована 1 черв­ня 1937 р. Обвинувачувалася в причетності до к.-р. повстансько-шпигунської організації. За по­становою трійки при УНКВС по Київській обл. від 5 серпня 1937 р. ув’язнена до ВТТ на 8 років. Реа­білітована в 1959 р.
Пташинський Петро Григорович, 1913 р. н., с. Потіївка Попівської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, малописьменний, муляр. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Жито­мирської обл. Заарештований 6 липня 1941 р. Об­винувачувався за ст. 54-10 КК УРСР. За постано­вою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 8 липня 1941 р. - розстріляний. Реабілітований у 1991 р.
Радчук Володимир Тихонович, 1905 р. н., м. Житомир Волинської губ. Чех, чл. КП(б)У, пись­менний, контролер контори «Союзхліб». Прожи­вав у с. Потіївка Потіївського р-ну Волинського окр. Заарештований у 1930 р. Обвинувачувався в причетності до к.-р. організації. За постановою Судової трійки при Колегії ДПУ УСРР від 15 чер­вня 1931 р. ув’язнений до концтабору на 5 років. Реабілітований у 1965 р.
Скуратівський Максим Якович, 1889 р. н., с. Скурати Малинської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, освіта початкова, при­биральник. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Житомирської обл. Заарештований 17 люто­го 1938 р. за ст. 54-10, 54-11 КК УРСР. Прокуро­ром Потіївського р-ну 22 березня 1939 р. справа припинена.
Тивоненко Григорій Васильович, 1886 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, малописьменний, колгос­пник. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Житомирської обл. Заарештований 24 вересня 1937 р. Обвинувачувався в зв’язках із агентами польської розвідки. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 21 січня 1938 р. - розстріля­ний 10 лютого 1938 р. у м. Житомир. Реабілітова­ний у 1957 р.
Тивоненко Семен Давидович, 1888 року народження, с. Потіївка Радомишльського райо­ну Житомирської області, українець, малопись­менний. Проживав у с. Нова Марківка Полісько­го району, колгоспник. Київським обласним су­дом 24 червня 1939 року засуджений до 3 років позбавлення волі. Реабілітований у 1992 році.
Харченко Андрій Михайлович, 1899 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, освіта початкова, діловод райвиконкому. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну. Заарештований 16 жовтня 1930 р. за ст. 54- 2 КК УСРР. Житомирським оперсектором ДПУ УСРР 12 березня 1931 р. справа припинена. Вдру­ге заарештований 17 лютого 1938 р. Проживав у с. Потіївка. Бухгалтер. Обвинувачувався за ст. 54- 2, 54-11 КК УРСР Помер 4 лютого 1939 р. в тюрмі. Реабілітований у 1989 р.
Харченко Василь Кононович, 1903 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, малописьменний, колгос­пник. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Жи­томирського окр. Київської обл. Заарештований 15 вересня 1937 р. Обвинувачувався у зв’язках із агентами польської розвідки. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 5 листопада 1937 р. - розстріляний 12 листопада 1937 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1960 р.
Харченко Денис Павлович, 1889 р. н., с. Потіївка  Потіївської вол. Радомисльського пов. Київсь­кої губ. Українець, малописьменний, колгоспник. Проживав у с. Нова Була Потіївського р-ну Жито­мирського окр. Київської обл. Заарештований 7 че­рвня 1937 р. Обвинувачувався в причетності до к.- р. повстансько-шпигунської організації. За постано­вою трійки при УНКВС по Київській обл. від 5 сер­пня 1937 р. - розстріляний 9 серпня 1937 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1959 р.
Харченко Микола Дмитрович, 1894 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, освіта н. середня, дільни­чний податковий інспектор. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Житомирської обл. Заарештова­ний 28 липня 1938 р. за ст. 54-2, 54-11 КК УРСР. Прокурором Потіївського р-ну 25 березня 1939 р. справа припинена.
Харченко Петро Логвинович, 1890 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київ­ської губ. Українець, малописьменний, без певного місця роботи. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Житомирської обл. Заарештований 17 листо­пада 1937 р. Обвинувачувався в к.-р. діяльності. За постановою трійки при УНКВС по Житомирській обл. від 27 листопада 1937 р. ув’язнений до ВТТ на 10 років. Реабілітований у 1989 р.
Харченко Петро Пудович, 1896 р. н., с. Потіївка  Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, чл. КП(б)У. освіта початкова, кол­госпник. Проживав у с. Вихля Потіївського р-ну Житомирської обл. Заарештований 14 червня 1938 р. за ст. 54-2, 54-11 КК УРСР. Прокурором Потіївського р-ну 21 березня 1939 р. справа припинена.
Харченко Степан Домінікович, 1897 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, неписьменний, одноосіб­ник. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Ки­ївської обл. Заарештований 22 березня 1933 р. Об­винувачувався за ст. 54-10 КК УСРР. За постано­вою ОН при Колегії ДПУ УСРР від 6 травня 1933 р. ув’язнений до концтабору на 3 роки. Реабілітова­ний у 1989 р.
Цюпа Никифор Максимович, 1896 р. н., с. Потіївка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київ­ської губ. Українець, малописьменний, колгоспник. Проживав у с. Потіївка Потіївського р-ну Жито­мирської обл. Заарештований 18 грудня 1937 р. Обвинувачувався в а.-р. агітації. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 16 січня 1938 р. - розстріляний 22 січня 1938 р. у м. Житомир. Реабі­літований у 1963 р.
Чернецький Іван Лукич, 1889 р. н., с. Потїівка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українець, малописьменний, одноосібник. Про­живав у с. Потіївка Потіївського р-ну Житомирсь­кого окр. Київської обл. Заарештований 15 червня 1937 р. Обвинувачувався за ст. 54-6, 54-11 КК УРСР За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 5 листопада 1937 р. - розстріляний 12 листопада 1937 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1960 р.
Шуляк Олена Петрівна, 1915 р. н., с. Чайківка Потіївської вол. Радомисльського пов. Київської губ. Українка, освіта н. середня, вихователька дит­садка. Проживала в с. Потіївка Потіївського р-ну Житомирської обл. Заарештована 2 січня 1944 р. за  ст. 54-1а КК УРСР. Ружинським РВ НКДБ УРСР 2 квітня 1944 р. справа припинена.


Додатково:



Довідка:

Ст. 54 Кримінального кодексу передбачала ознаки таких злочинів:

ст. 54-1 "а" - зрада Батьківщині;

ст. 54-1 "б" - зрада Батьківщині військовослужбовцем;

ст. 54-1 "в" - сприяння членів сім'ї військовослужбовця втечі його за кордон;

ст. 54-1 "г" - недонесення про зраду, що готується;

ст. 54-2 - збройне повстання;

ст. 54-3 - зносини з іноземною державою з ворожою метою;

ст. 54-4 - надання допомоги міжнародній буржуазії;

ст. 54-5 - схилення іноземної держави до війни проти СРСР;

ст. 54-6 - шпигунство;

ст. 54-6 "а" - передача за кордон винаходів чи вдосконалень щодо державної оборони;

ст. 54-7 - шкідництво;

ст. 54-8 - тероризм;

ст. 54-9 - диверсії;

ст. 54-10 - антирадянська пропаганда і агітація;

ст. 54-11 - участь у контрреволюційній організації;

ст.54-12 - недонесення органам влади про контрреволюційні злочини;

ст. 54-13 - активна діяльність проти революційного руху при цараті та під час громадянської війни;

ст. 54-14 - контрреволюційний саботаж.

Джерело: Томи книги "Реабілітовані історією" Житомирської та Київської областей.

вівторок, 12 липня 2011 р.

неділя, 10 липня 2011 р.

Євтєєв Юрій Олексійович - відомий потіївець


Євтєєв Юрій Олексійович народився 1 січня 1952 року в селі Потіївка Радомишльського району Житомирської області в сім'ї Олексія Андрійовича та Євгенії Станіславівни Євтєєвих. Згодом родина Євтєєвих переїздить до Бердичева на постійне місце проживання. Тут Юрій Олексійович навчається у загальноосвітній школі, звідси йде проходити службу у лавах Збройних Сил СРСР.

У 1972 році Юрій Олексійович вступає на підготовче відділення Київського технологічного інституту легкої промисловості, згодом на стаціонарне відділення, яке закінчує у 1978 році, отримує кваліфікацію інженера-економіста.

Ще під час навчання в інституті Юрій Євтєєв проявив організаторські здібності. Він користується повагою серед студентів і викладачів, є самовідданим учасником студентських будівельних загонів, його обирають комісаром і командиром цих загонів. Юрія Олексійовича неодноразово обирають секретарем комсомольської організації факультету, а також членом комітету комсомолу інституту, вченої ради факультету. Під час навчання в інституті він був направлений на роботу в комсомольські органи, де згодом за свою самовідданість здобув найвищі нагороди ЦК ВЛКСМ та ЦК ЛКСМ України.

Закінчивши комсомольську кар'єру, Юрій Євтєєв працює на керівних посадах у Міністерстві промислового будівництва УРСР, Державному Комітеті УРСР з матеріально-технічного постачання. Проходить шлях від посади начальника відділу до начальника управління. У Міністерстві економіки України став завідувачем самостійного відділу.

Юрій Євтєєв – учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має другу категорію ліквідатора.

У 1995 році Юрій Євтєєв запрошений на роботу в апарат Кабінету Міністрів України. 6 грудня 2007 року призначений начальником Управління кадрового забезпечення та персоналу, а з 8 червня 2010 року обіймає посаду директора Департаменту кадрової політики Кабінету Міністрів України. Має 3 ранг державного службовця.

Професіонал державної служби, Юрій Олексійович Євтєєв вніс великий особистий внесок у розробку то впровадження нормативної бази з її розбудови у незалежній Україні. За багаторічну бездоганну роботу та здобутки він нагороджений орденами "За заслуги" ІІІ та ІІ ступеня, трьома Почесними грамотами Кабінету Міністрів України, відзначений Подякою Прем’єр-міністра України, Подякою Головного управління державної служби України, нагрудним знаком "Державна служба України "За сумлінну працю" та Грамотою Головдержслужби.

Та попри працю у вищих державних органах Юрій Олексійович не забуває своєї малої Батьківщини, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Він завжди опікується й допомагає друзям, колегам. Та особливо відчутна його допомога міській громаді та її керівництву: Юрій Євтєєв допомагає у вирішенні нагальних питань соціально-економічної розбудови міста, проблем життєдіяльності міського комунального господарства.

27 червня 2010 року за внесок у розвиток міста Юрій Євтєєв був нагороджений Орденом міста Бердичева "За заслуги". Церемонія нагородження відбулась під час святкування Дня міста Бердичева. За рік – нове відзначення заслуг перед громадою Бердичева: за вагомий внесок у вирішення соціально-економічних проблем територіальної громади міста, активну громадську позицію рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 23 червня 2011 року №352 Юрію Олексійовичу Євтєєву присвоєно звання "Почесний громадянин міста Бердичева". Церемонія нагородження відбулась 26 червня 2011 року – під час святкування Дня міста Бердичева.

Юрій Євтєєв одружений, з дружиною Валентиною Анатоліївною виховали доньку Світлану, яка закінчила Київський національний економічний університет та працює у Національному банку України. Подружжя Євтєєвих має двох онуків.

Юрій Олексійович Євтєєв з рук міського голови Василя Мазура отримує орден міста Бердичева "За заслуги", 27 червня 2010 р.

Юрій Олексійович Євтєєв з рук міського голови Василя Мазура отримує відзнаку "Почесний громадянин міста Бердичева", 26 червня 2011 р.

Юрій Олексійович Євтєєв під час нагородження відзнакою "Почесний громадянин міста Бердичева", 26 червня 2011 р.



Джерела і література:

* Літопис вищих навчальних закладів. Випускники Київського технологічного інституту легкої промисловості, Державної академії легкої промисловості України, Київського національного університету технології та дизайну. – К. 2005.

* Рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 23 червня 2011 року №352.

* http://my.berdychiv.in.ua/images/pochesny/poch_58.htm

Пам’ятник ліквідаторам аварії на ЧАЕС у Потіївці встановлений за кошти депутатів Житомирської облради

26 квітня 1986 року – одна з найстрашніших дат в історії людства. Чорнобильська трагедія торкнулася чорним крилом біди кожного з нас, сколихнула життєве древо українського народу.

На Радомишльщині живе частина тих, кого Чорнобиль навіки відірвав від рідних місць, осель, дорогих серцю могил і храмів. Їх називають гірким словом «переселенці»…

Свого часу ми сердечно, гостинно, по-родинному щиро розкрили свої обійми для родин із Народицького, Лугинського, Овруцького районів, зігріли їх теплою усмішкою, добрим словом, допомогли облаштуватися на новому місці. Села Потіївка, Облітки і Краснобірка стали для них другою малою батьківщиною, а самі вони - нашими земляками.

У Потіївці для переселенців із забруднених радіацією територій було збудовано 300 нових будинків. Люди селилися на новому місці так, як на своїй рідній стороні, – вулицями, хутірцями, родинними династіями.

За 25 років, що минули з дня Чорнобильської трагедії, долі потіївчан і переселенців тісно переплелися: створилися нові сім’ї, народилися діти, онуки, але й досі сняться їхнім дідам, бабусям, батькам і матерям отчі обереги: і ясен біля хати, і калина біля ставу, і стежина, що веде до батьківської хати.

Болюча, щемна пам’ять про рідне село знову й знову повертає їх у страшну, обпалену горем весну 1986-го року.

Напередодні 25-ої річниці аварії на ЧАЕС в одну з газет Житомирщини надійшов лист із Потіївки від ліквідатора М. Ф. Гаврильчука – вихователя сільської школи-інтернату для дітей-інвалідів. У ньому він писав: «31 жовтня 2010 року на виборах депутатів обласної ради я особисто і багато моїх односельчан віддали свої голоси за Всеукраїнську Чорнобильську Народну Партію «За добробут і соціальний захист народу» (ВЧНП). Маємо тепер у Житомирській облраді п’ятьох своїх представників. Сподіваємося, що вони допоможуть у встановленні у Потіївці пам’ятника на честь ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Дай, Боже, мені дожити до цього дня…”

Прочитавши листа М.Ф. Гаврильчука, В.Й.Развадовський – ліквідатор аварії на ЧАЕС, голова фракції ВЧНП у обласній раді, заслужений юрист України, генерал-лейтенант, доктор юридичних наук, професор, народний депутат України III, IV скликань приймає рішення, з яким одностайно погодилися ми, його колеги: О.І.Савченко, В.А.Нехворовський, А.Д.Розпутенко і автор цих рядків Н.А.Данилюк, - виготовити за власні кошти пам’ятник на честь ліквідаторів на ЧАЕС і урочисто відкрити його в Потіївці.

Ескіз пам’ятника (а це – три стели з чорного і червоного граніту) депутати розробили самі, а власне пам’ятник виготовили працівники радомишльського підприємства «Лабрадорит» у стислі строки – за десять днів. Допоміг привезти конструкції пам’ятника в Потіївку депутат райради В.М.Бойко, а сільський голова В.О.Майструк з помічниками підготували майданчик під пам’ятник і встановили його.



Нехай же пам’ятник, про який йде мова, буде нашою маленькою частинкою великої шани України перед людьми, які врятували нашу землю від ядерної катастрофи.

Наталія ДАНИЛЮК, депутат Житомирської обласної ради (Всеукраїнська Чорнобильська Народна Партія «За добробут та соціальний захист народу»)
http://zhytomyr.info/news_89138.html