Найсильніші відьми традиційно жили на Поліссі, переконують дослідники окультизму. Поліські відьми відрізнялись від інших зовнішністю – вони мали карі очі, майже чорні і довге темне волосся.
У 14 столітті усіх відьом почали селити у спеціальні села, аби вони не жили з іншими людьми і не псували їм життя. На Поліссі таких сіл було біля сорока, і тільки кілька з них збереглися на Житомирщині.
З часом люди почали забувати, що у виселених села жили відьми, і підселювались до них. Або ж самі відьми тихенько розбрідались по іншим селам. Тому класичного відьмацького села на Житомирщині немає, але лишились села, де колись було багато відьом.
Утім, люди не дуже люблять говорити про те, що їхні села свого часу були відьмацькими. Одне із них досі існує в Чуднівському районів, два – у Радомишльському (одне із цих сіл – Потіївка) і одне – на півночі області, ймовірно у районі Грем’ячого.
«У нашому селі було багато відьом. Ми їх усіх знали, віталися, і намагались не гнівити. Але були і відьми, і просто жінки, що молитвами болячки відганяють, - розповідає 75-річна Домініка з Чуднівщини. – У відьми завжди сир був смачний, очі чорні як смола, і вони жили на краю села».
Поліські відьми могли перевертатись у тварин або у жаб. І тільки відьми із заходу Полісся могли перетворюватись на неживі предмети.
«Одного разу я побачила, як від корови вицибнула здоровенна жаба. Злякалась і вдарила її по лапам. Наступного дня прийшла сусідка, яку всі називали відьмачою, руки перебиті… Каже, що драбина на руки впала. А я ж то знаю, що то вона у вигляді жаби хотіла молоко в корови вкрасти…», - каже Домініка.
Відьмам на Поліссі, за народними уявленнями, не можна дивитися в очі чи уважно їх слухати. Людину, яка має «вилупаті» очі, опущені низько брови, дивиться ніби спідлоба, могли вважати за ту, що врочить
На Поліссі на відміну від інших регіонів, відьма була повноправним членом церковної громади села: вона могла вільно відвідувати церкву. Відьма могла безперешкодно пересуватися селом і заходити в обійстя та домівки, якщо лише господарі не вдавались до певних запобіжних заходів.
Також на Поліссі відьма не може вмерти, поки не розберуть стелю у будинку, або поки її не накриють телячою шкурою.
Люди також вірили, що після смерті відьма приходить у свій дім. Тому щоб не дозволити їй це робити, на Поліссі відьму ховають лицем донизу.
Одне із найпоширеніших проклять поліських відьом – це коли вони починали кидати під ноги молодятам землю із цвинтаря. Після цього на шлюбі можна було ставити хрест. До речі, ніхто окрім поліських відьом і не міг зняти цього прокляття із молодих.
У місті Житомирі, якщо вірити розповідям людей, досі живуть відьми.
Найбільше – на Мальованці.
http://www.1.zt.ua/themes/rizne/na-chudnivshchini-ta-korostenshchini-zbereglisya-vidmatski-sela.html
Немає коментарів:
Дописати коментар