Потіївка Радомишльського району

субота, 20 травня 2017 р.

Петру Синицину — срібному призеру чемпіонату України з пауерліфтингу (жим штанги лежачи для спортсменів із ПОРА) та чемпіону області з пара-армспорту на ліву руку для того, щоб знову стати на ноги, потрібна термінова операція із заміни колінного суглоба. Її вартість — 30 000 гривень.

БО «БФ «Волонтер 2015» просить допомогти зібрати гроші. Із 17-річним Петром Синициним «Волонтер 2015» знайомий більше року. Хлопець навчається у Потіївській школі-інтернаті для дітей із наслідками поліомієліту та церебральними паралічами, в гості до вихованців якого неодноразово приїздили волонтери.

Спілкуючись із хлопцем, дізналися: із дитинства він хворіє на ДЦП і, скільки себе пам’ятає — постійно лікується. — До восьми років не те, що ходити, навіть повноцінно сидіти не міг, — хвилюючись, розповідає свою історію Петро. — Згодом, знайомі порадили мамі звернутися до відомого професора однієї з київських лікарень. Ми так і зробили, лікар сказав: спортсменом стати не гарантую, але з палицею ходити будеш. Але Петро, як справжній чоловік, своєю витримкою і наполегливістю взявся довести медикам своє: попри вроджену хворобу, яка скувала його тіло, він зможе не тільки стати на ноги, а й буде спортсменом. Операції та реабілітації допомогли йому відчути радості звичного життя. — Ось уже вісім років лікуюсь за порадами професора, на обох ногах мені зробили 22 операції, — додає юнак. — Відтак можу самостійно пересуватися, сам себе обслуговувати. Також займаюся спортом, беру участь у різних змаганнях і перемагаю.

Але торік хлопця спіткала чергова біда — він випадково впав і забив коліно. Болі не відчував, а травму — зміщення колінного суглоба — виявили під час обстеження, які має регулярно проходити через своє захворювання. Вирок медиків: якщо до вересня цього року Петрові не зроблять операцію із заміни колінного суглоба, це може загрожувати його повною нерухомістю. Коштує операція — 30 000 гривень. У рідних хлопця немає таких грошей. Тому ми разом із ними звертаємось до всіх за допомогою. Петро зізнається: знову повернутися до свого стану вісім років тому для нього це — справжнє горе і втрата можливості й надалі займатися улюбленим спортом.