Бугайченко Іван
Федотович (2 (15) серпня 1913 — 14 січня 1943)/
8
травня 1965 посмертно був нагороджений званням Героя Радянського Союзу.
Восени
1934 почав дійсну, а від 1937 понадстрокову службу в Кам’янець-Подільському
прикордонному загоні № 23. Був секретарем комсомольської організації
прикордонного загону. Від кінця 1938 — другий секретар Кам’янець-Подільського
обкому комсомолу, від жовтня 1939 — перший секретар Тернопільського обкому
комсомолу.
У
липні 1941 направлено до Тернопільської області для організації підпільної
боротьби. Але, уникаючи викриття, Бугайченко опинився в селі Ляхова (нині —
Осички Радомишльскього району Житомирської області). Йому вдалося встановити
зв'язок між підпільними організаціями низки сіл Житомирщини, об'єднати 8
підпільних груп, що налічували понад 150 чоловік. Під керівництвом Бугайченка
було створено продовольчі склади та склади зброї для партизанського загону.
6
січня 1943 Бугайченка разом з іншими підпільниками заарештували, а 14 січня стратили
— в с. Потіївка закопали живим у землю.
Яків Зайко
Зайко
Яків Якович (4 квітня 1940 — 18 лютого 2014) — український
громадсько-політичний діяч, журналіст і письменник білоруського походження,
головний редактор газети «Голос громадянина», серій книг «Верховна Рада України»
та «Літопис державотворення».
Народний
депутат України 12 (1) скликання з березня 1990 (2-й тур) до квітня 1994
(Богунський виборчий округ № 153, Житомирська область). Член Комісії з питань
гласності та засобів масової інформації. Входив до Народної Ради.
Співголова
Громадянського фронту сприяння перебудові (Житомирщина; 1989–1993).
Державний
службовець 1-го рангу (05.2002).
Учасник
акцій протесту в Україні у грудні 2013 — лютому 2014 року.
18
лютого 2014 помер від інфаркту в результаті атаки «Беркуту» на барикади по
вулиці Інститутській у Києві
18
лютого 2016 року на будівлі однієї з шкіл Житомира відкрито дошку пам'яті Якова
Зайка, а 19 лютого його імене було названо одну з вулиць міста.
Немає коментарів:
Дописати коментар