Металургія Полісся

Експедиція берггауптмана фон-Гельмана на Полісся в 1824-1825 рр.

В 1820-х роках російський уряд, під впливом деяких українських поміщиків на Правобережжі, власників залізних заводів, зацікавився залізорудною промисловістю Полісся та її перспективами. Вирішено було відрядити на Полісся «опытного горного чиновника», завданням якого було, з одного боку, дати «указание способа исправить частные заведення», а з другого — на місці з’ясувати, чи не можна було б організувати державне металургійне, підприємство, яке могло б задовольнити потреби київського Арсеналу. Ця справа, на яку асигновано було 10 тис. крб., була доручена берггауптманові Фрідріху-Йосифу фон-Гельману (1776 —1838).

Експедиція фон-Гельмана відбулася в 1824 — 1825 рр. Початковим пунктом її був Радомишль. Звідти Гельман виїхав до Воробіївського і Потіївського маєтків, де оглянув три копальні — Нововоробіївську, Буківську і Шлямарку. Він провів тут досліди, які й дали йому змогу зробити певні висновки щодо залізорудних родовищ у дій місцевості.

Далі Гельман вирушає у велику подорож по Волині й Київщині, знов таки віддаючи головну увагу родовищам залізних руд. Подорож розпочалася з Воробіївського ключа, на захід від верхів’їв річок Ризні і Каменки до р. Уші (Ушомир). Звідти Гельман проїхав до с. Воняйки, а далі повернув на північ, до Овруча. Тут і почалася центральна і чи не найцікавіша частина його подорожі. Досліди почали робити в державних маєтках (на захід від Овруча), що колись, у кінці XVIII ст., були конфісковані російським урядом у польських поміщиків, а після того роздавалися, на правах довготермінової оренди, різним військовим та цивільним урядовцям Імперії. Очевидно, уряд вважав ці землі найзручнішими для заведення державних підприємств.

Закінчивши досліди в західній частині Овруччини, Гельман повернувся назад і обслідував ще східню частину цього повіту, а також суміжну частину Радомищини, зокрема територію між річками Ушею, Іршею та лівим берегом Тетерева.

Під час цієї подорожі Гельман наочно переконався, що залізорудна промисловість занепадає, а місцеві поміщики здебільшого досить байдуже ставляться до неї.

Під час своїх подорожей і дослідів Гельман зібрав чималий матеріал, що дало йому змогу зробити деякі практичні висновки. На думку Гельмана, «выделка железа в Полесье прямо из руд в сыродутных горнах — предпочтительнее во многих случаях плавки здешних руд на чугун в високих печах» (домнах). Гельман мав тут на увазі умови розміщення й залягання залізних руд, а також «оскудение лесов», що перешкоджало «учреждению обширных заводов». Проте, Гельман вважав за можливе збудувати «казенное заведение, которое могло бы быть полезно по артиллерийской части», рекомендуючи для нього територію державних маєтків (на захід від Овруча), особливо Юрівського.

Звіт експедиції фон-Гельмана не був опублікований і лише випадково зберігся до нашого часу. Досліди Гельмана не були продовжені (питання про це постало тільки в середині 1850 рр., але відповідна експедиція не відбулась).

Проте, матеріали експедиції фон-Гельмана, мають величезний інтерес і для історика промисловості, і для геолога. Фахівець гірничої справи, Гельман, досить детально описав металургійне виробництво на Поліссі. Зокрема, вій описує процес добування і розроблення залізних руд, загальну конструкцію гребельних споруд і самих копалень, їх зовнішнє і внутрішнє влаштування, технологічний процес витопу заліза (сиродутний процес і виготовлення залізних виробів); подає стислі відомості про робітників на копальнях, умови їх роботи, відомості про розміри продукції копалень тощо. Поруч з цим, Гельман робить критичні зауваження щодо методів витопу заліза на Поліссі, а також подає огляд деяких доменних заводів. Нарешті, він спиняється на питанні про «оскудение лесов».

Дуже цікава й ггеологічна частина звіту Гельмана. З приводу неї відомий знавець геології Волині проф. С. В. Вільський пише; «Звіт Гельмана з погляду геолого-гірничої справи складається з двох частин: з геолого-розвідкової на залізну руду в Воробіївському і Потіївському ключах, на площі 20.000 десятин, і з екскурсійно-розвідкової частини — виявлення деяких родовищ руди на Поліссі. Безумовно, обидві частини звіту являють цінний матеріал, оскільки вони висвітлюють питання про родовища руди на Поліссі, особливо перша, яка дає більш-менш повне уявлення про такі родовища на площі 20.000 десятин. Друга частина теж цінна, бо в ній занотовані деякі значні родовища руди, наприклад, біля Білокорович, які безумовно збереглися».

Отже, матеріали експедиції фон-Гельмана мають певне значення для вивчення залізорудних родовищ на Поліссі.

Проф. О. Оглоблін.

Газета «Нове Українське Слово», 12 вересня 1942 року.