Марти́ненко
Володи́мир Ники́форович (* 6 жовтня 1923, с. Горбулів, Черняхівський район,
Житомирська область) — †18 квітня 1988, Київ) — радянський дослідник
загальної історії, історії міжнародних відносин, дипломат.
1940 р. після
закінчення середньої школи вступив до Київського авіаційного інституту. З
початком війни (1941) – на фронті. Брав участь в обороні Києва, визволенні
України, в Берлінській операції.
Після
демобілізації навчався на факультеті міжнародних відносин Київського державного
університету, який закінчив у 1951. Працював в Українському товаристві дружби і
культурного зв’язку з зарубіжними країнами, на партійній роботі.
1961–1964
навчався в Академії суспільних наук при ЦК КПРС, де захистив кандидатську
дисертацію (1964).
1984–1988
– старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР.
1981–1985
– член ЦК КПУ. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 10-го скликання,
делегатом XXVI з’їзду КПРС та XXVI з’їзду КПУ.
Дипломатична
робота
З 1965
працював у Посольстві СРСР у Канаді, заступник міністра закордонних справ УРСР.
1973–1979
– постійний представник УРСР при ООН.
1980–1984
– міністр закордонних справ УРСР у ранзі Надзвичайного і Повноважного посла.
Нагороди
Ордени
Трудового Червоного Прапора, Великої Вітчизняної війни II ступеня, Червоної
Зірки, Дружби народів, Почесна грамота Верховної Ради УРСР, медалі.
Немає коментарів:
Дописати коментар