На знайденій в Білорусі світлині впізнали директора Потіївської школи

У грудні 2019-го газета «Вечірній Бобруйськ», що виходить в Білорусі, повідомила про цікаву знахідку: загадковий старий знімок. На датованій 1939 роком світлині – група освітян, що засвідчено дещо затертим, втім як і саме фото, написом: «Обласні курси вчителів І – IV кл. у м. Радомишлі … 1939 р.».

  

 

Її надіслав до редакції бобруйської газети грибник, повідомивши, що натрапив на фото серед куп непотребу біля колишнього бомбоскладу (нині це лісовий масив неподалік тамтешнього військового аеродрому). «Мені це фото не треба, - написав анонімний автор листа, – якщо і вам, викинете в сміттєву корзину…»

Проте білоруські журналісти зацікавилися цінним артефактом і вирішили спробувати знайти нащадків людей, зображених на знімку, сподіваючись передусім на всесвітню мережу Інтернет.

«Кому належала фотографія і як опинилася в наших краях, на території колишньої секретної військової частини? Можливо, знайдуться читачі нашого сайту з України, які цікавляться історією та зможуть допомогти дізнатися подробиці, а, можливо, й знайти рідних, нащадків людей, зображених на знімку», – написали газетярі «Вечірнього Бобруйська».

Їхнє повідомлення не проминуло повз увагу радомишлян, адже саме в Радомишлі понад вісім десятиліть тому було зроблено світлину. Наразі оприлюднене фото швидко поширилося соціальними мережами.

І невдовзі вже до редакції «Зорі Полісся» надійшов лист від радомишлянина Ігоря Осадчого, якій упізнав на білоруській знахідці свого батька – Миколу Івановича Осадчого (1900-1987), відомого й шанованого на Радомишльщині вчителя, краєзнавця, громадського діяча. На ту пору Микола Осадчий був інспектором районного відділу районної освіти, перед тим – директорував у Раковицькій семирічці. Він на знімку – третій справа у першому ряду.

Крім того, за порівняльним аналізом інших світлин, можна з упевненістю стверджувати, що четвертий справа – Сергій Оксентійович Олексієнко (1898-1985), що в ті роки очолював райвно. Свого часу він працював директором у міських школах №2 (до речі, попервах поєднував директорство і керівництво відділом освіти) і №1, завідував Свидянською початковою школою та Потіївською семирічкою, був удостоєний звання «Заслужений учитель України».

Другий справа, за припущенням І.Осадчого – може бути Григорій Покотило (1896-1975), освітянин, організатор та голова Радомишльського краєзнавчого товариства 1960-х. Втім більш помітна схожість з Андроніком Захаровичем Федоренком (1897-1985), який свого часу теж директорував у школах (у 1935-38 рр. - у школі №1), а також працював у райвідділі наросвіти. Вочевидь усі перелічені радомишльські освітяни були серед організаторів зазначених курсів. 

Жителька Чудина Галина Димик впізнала на фотографії свою маму – Юлію Іванівну Молодико (1913-1977). На світлині – друга зліва в другому ряду. Уроджена у Мірчі (в дівоцтві – Ковальчук), вона після закінчення Коростишівського педучилища вчителювала у Ходорівській школі. По війні її направили в Чудин, де спочатку працювала вчителькою, а затим тривалий час завідувала місцевою початковою школою.

Тож перший крок зроблено. Слід сподіватися, що, радомишляни, можливо, знайдуть й інші знайомі обличчя на цій світлині. Для полегшення автор в міру можливостей її дещо реставрував та ретушував.

Газета «Зоря Полісся», 27 березня 2020 р.